В гостях у «Літаврії»

Чудовою подію стає кожна нова вистава дитячого театру «Дев’ять муз», що працює у Пасторському домі лютеранського Собору Святого Павла в рамках роботи культурного центру «Літаврія». Але сьогодні ми потрапили на зустріч із літературознавцем Анною Олександрівною Мисюк, яка нині мешкає в Ізраїлі та ненадовго відвідала рідне місто, існуючи останні роки, за її власним висловом, «між двох війн».

Керівник «Літаврії» Наталя Романовська не приховувала радості від спілкування з давньою подругою, в минулому колежанкою по Літературному музею:

— Це перший урок циклу «Література про дітей та для дітей», який ми пропонуємо нашим учням. Будемо розглядати твори письменників різних країн світу. Сьогодні ми починаємо з літературної Одеси, бо дуже важливо знати, що було тут 40, 50, 200 років тому. А 30 років тому я вирішила відкрити школу, і тоді до нас прийшло багато дітей. Викладали, в основному, працівники музею, і Анна Олександрівна якраз викладала одеську літературу.

В ході змістовної розповіді про письменників та значення для одеситів слів «цистерна», «чорнильниця-непроливайка» тощо виникла потреба сформувати якийсь рекомендований список дитячого читання.

— Є книги, на яких виховувалися англомовні читачі, і серед них знаменита «Полліанна», — зазначила Анна Олександрівна. — Ще до того, як її переклали на російську (а це відбулося вже не за радянських часів, надто релігійний це твір), я читала англійський оригінал своїй дочці. Їй захотілося зробити власний переклад, вона досить довго з ним марудилася, але все ж таки переклала дві глави, їх опублікувала «Вечірня Одеса». Щоправда, Євген Михайлович Голубовський, який керував відділом культури, ніяк не міг повірити, що дитина це зробила сама. З мого досвіду: французька дитяча література досить жорстока, це література-випробування. А ось у англійців якраз інакше, за виключенням Діккенса. Це література дитячої чуттєвості. З української літератури рекомендую «Фарбованого лиса» Івана Франка, у своєму дитинстві я дуже жаліла того Лиса Микиту. Чуковського діти сприймають як віршовану музику, а мене особисто дивувало в «Мойдодирі» те, що існує окрема мамина спальня…

Марія ГУДИМА. Фото Олега ВЛАДИМИРСЬКОГО