|
Чарівна та надзвичайно обдарована курсантка другого курсу факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної поліції Одеського державного університету внутрішніх справ Людмила Когут свідомо обрала професію захисника правопорядку, але це не заважає їй розвивати власні таланти.
На запитання чому вона все ж вирішила пов’язати своє життя зі службою в поліції, дівчина відповіла: «Ви знаєте, я помічаю, що зараз найбільший розрив поколінь. Ті навички, якими володіють наші батьки, у силу стрімкого технологічного прогресу, в більшій своїй мірі втратили свою актуальність, а тому для України під викликом часу необхідні молоді фахівці, які змінюватимуть нашу державу на краще, будуть творити нову сучасну історію України. Здавалося б, такі популістичні слова, але вони визначили мій вибір. Саме тому я вступила до Одеського державного університету внутрішніх справ, для досягнення цієї мети, адже якщо прагнеш змінити світ — краще почати з себе».
Ми поцікавилися, як Людмила проводить свій вільний час, на що курсантка відмітила, що це досить доречне запитання для працівника поліції, адже завжди варто тримати свою свідомість у тонусі. «Вивчення законів — першочергове моє завдання як для курсантки вишу МВС, але для пластичності тієї ж свідомості у свій вільний час я професійно займаюсь самбо. Досить часто малюю, а також мені подобаються художні фотографії», — додала юна поліцейська.
— Як давно ви малюєте?
Як і у кожної дитини, це моє хобі від народження, до речі, воно не тільки заповнює дозвілля, але й позитивно впливає на розвиток особистості. У 2019 році відбувся дебют моєї авторської виставки. Хоча вона була невеличка, але ті емоції, які я отримала, їх обсяг не описати словами. Деякі свої роботи я дарую близьким, а деякими прикрашаю кімнату. А ще в мене у планах є написати вірш, але на даний час мені приносить задоволення саме декламування.
При цьому Людмила додала: «Мій вчитель — це навколишній світ, який надихає мене на відтворення об’єктивної дійсності та відображення її під впливом суб’єктивного сприйняття».
— Як ваші батьки та друзі ставляться до ваших захоплень і чи не радять розвивати їх далі?
— Батьки підтримують мене в будь-якій справі, за яку б я не взялася, тут я маю повну свободу в реалізації своїх амбіцій. Щодо друзів, звичайно, думки різні: деякі переконують, що служба в поліції мені не потрібна та наполягають на подальшому розвитку творчих здібностей. Звичайно, я прислуховуюсь до їхньої думки, але, залишаючи вирішальне слово за собою, я обрала службу в поліції як свій основний вид діяльності.
— Як ви вважаєте, чи потрібно працівнику поліції розвивати свій талант? Чи може це йому знадобитися на службі?
— Так, повторюсь, можливо саме малювання мені не знадобиться при службі в Національній поліції, але та пластична свідомість, яка була сформована та розвинута, в тому числі завдяки малюванню, однозначно стане у нагоді.
— Ким ви себе бачите у майбутньому?
— Ви знаєте, я помічаю що зараз час максимально непередбачуваний, важко сказати, що буде через тиждень, тим паче про роки. Але я зроблю все можливе і неможливе, щоб зайняти гідне місце у нашому суспільстві.