|
З нагоди 105-рiччя з дня народження легендарної людини, вiдомого українського письменника-маринiста Iвана Петровича Гайдаєнка у свiт вийшла збiрка нарисiв-спогадiв доньки письменника — журналiста Валентини Гайдаєнко «Наперекор штормам».
Це книга-оповiдь про початок життєвого шляху, працю, зустрiчi, дружбу Iвана Гайдаєнка з колегами по перу, вiтчизняними i закордонними громадськими дiячами, про те, з чого склалась його неординарна особистiсть. Збiрка мiстить воєннi спогади про Iспанiю 30-х рокiв минулого столiття, подiї Другої свiтової вiйни, учасниками яких безпосередньо i був Iван Гайдаєнко. Не менш захоплюючими є роздуми про долю Чорноморського пароплавства, флоту у кiнцi ХХ ст., розповiдь про «Письменницький дiм» на вулицi Пироговськiй i унiкальнi свiтлини, що допомагають по-справжньому вiдчути непростi i водночас насиченi роки.
Значну увагу Валентина Гайдаєнко придiляє громадськiй позицiї свого батька, його свiтоглядницькому i моральному вимiру, особливо — безкорисному служiнню людям.
«Дорога життя мого батька довжиною у 80 рокiв. Мiж датою його народження 07.01.1914 р. i датою його смертi 08.09.1994 р. стоїть не просто риска, — пише у книзi Валентина Гайдаєнко. — Тут умiстилась величезна череда життєвих колiзiй, доленосних подiй i зустрiчей. Лауреат Шевченкiвської премiї одеський поет Борис Нечерда розповiдав: «Свого часу Максим Тадейович Рильський, працюючи з молодими поетами, радiсно сказав: «Так ви з Одеси! О, в тому мiстi є чарiвна людина, обов’язково заприязнiться з нею. То — Гайдаєнко...»
Книга «Наперекор штормам» буде цiкава i тим, хто добре знає письменника й громадського дiяча Iвана Гайдаєнка, i тим, хто вперше вiдкриває для себе це широко вiдоме в нашому мiстi iм’я.
Отож, перше «мiсце прописки» книжкової новинки — Одеська нацiональна наукова бiблiотека (вул. Пастера, 13). Слiд додати, що саме кiлька рокiв тому Валентина Петрiвна передала приватну бiблiотеку I. П. Гайдаєнка та особистi речi: письмовий стiл, за яким працював письменник, лампу, низку свiтлин, що склало унiкальну експозицiю у вiддiлi «Одесика».
Вiкторiя ЛАВРЕНЮК