|
|
   |
На зорi ХХI столiття одеськi журналiсти започаткували конкурс «Українська мова — мова єднання». Зачинателi цього творчого змагання Юрiй Работiн i Володимир Невмитий одразу пiдняли планку змагань до загальнонацiонального рiвня. Згодом до конкурсу почали пiдключатися зарубiжнi номiнанти, яких привабив напрочуд виразний девiз.
В останнi кiлька рокiв надходять подання з 10-12 зарубiжних країн. А у 2016-2017 роках число лауреатiв перевершувало 300 осiб (включно з колективними учасниками). За масовiстю одеський мовний форум не поступається прямоефiрним марафонам на каналi «1+1» «Голос країни» i «Голос країни. Дiти».
9 листопада Одещина, як i вся Україна, дiаспорнi спiльноти удвадцяте вiдзначали День української писемностi та мови. У навчальних закладах i бiблiотеках, творчих колективах, дитячих садках вiдбувалися конкурси i рецитацiї, звучали вiршi та пiснi рiдною мовою. Бажаючi перевiряли власну грамотнiсть у всеукраїнському диктантi. Багато хто оцiнював стан приватної українiки: на книжкових полицях, в аудiоколекцiях, iнтернет-бiблiотеках. Визначали, що було придбано у поточному роцi, з чим варто подiлитися з колегами, друзями, сусiдами.
А в ротондi головного читального залу Одеської нацiональної наукової бiблiотеки зiбралися студенти, педагоги, письменники. З тематичною книжково-iлюстративною виставкою ознайомила присутнiх Валентина Колесникова — провiдний бiблiотекар вiддiлу зв’язкiв з громадськiстю i реклами. Словникове багатство, працi вiдомих мовознавцiв, педагогiв, лiтераторiв, дослiдження з iсторiї української мови i друкарства своїм змiстом, iнформативною насиченiстю, високим науковим рiвнем забезпечують потужнiсть арсеналу, статус мови як державної.
Виступи доцента Пiвденноукраїнського педунiверситету Володимира Сподарця, голови Одеської регiональної журналiстської органiзацiї, спiвголови оргкомiтету конкурсу «Українська мова — мова єднання» Юрiя Работiна, педагогiв Олени Шмагановської та Лiлiї Iшкової торкалися не лише витокiв i пракорiння рiдної мови, але й проблем практичних. Адже в умовах полiетнiчної Одещини важливо знаходити прямий i зручний шлях вiд мови фаху i науки до мови спiлкування в колективi та в побутi, плекати слово українське зi шкiльної парти i дитячого садка.
В Українському домi Одеси вiдбувся лiтературний вечiр, на якому спiлкувалися юнi поети, педагоги i наставники. З особливою увагою слухали старшокласники лауреата Нацiональної премiї iменi Тараса Шевченка прозаїка Володимира Руткiвського. Адже саме у першiй декадi листопада в кiнотеатрi «Сiнема сiтi» демонструвався першим екраном фiльм для пiдлiткiв «Сторожова застава», знятий за його однойменною повiстю. До речi, у свiй час саме у випуску «192 сходинки» був опублiкований вiдгук на цей оригiнальний твiр.
Юрiй Работiн вручив вихованцям спецiальної студiї дипломи лауреатiв мовного конкурсу в номiнацiї «Первоцвiт». Вiдзначенi Альона Алексеєнко, Данiела Борищук, Адрiана Бондаренко, Владислав Єрьоменко, Маргарита Кирилюк, Юлiя Мельниченко, Катерина Олефiр прочитали свої вiршi українською мовою. Все це мовне багатоголосся супроводжувалося вiдеоклiпом, який створили вихованцi клубу «Успiх».
Цьогорiчний День української писемностi та мови проходив на фонi загострення дискусiй стосовно мови освiти, зокрема i 7 статтi Закону «Про освiту». Кожна реформа, яку приймав цiєї осенi наш парламент, збуджує громадську думку, викликає хвилi напруження внутрi українського соцiуму. Але пiсля освiтянського закону заштормило на теренах вiд Чорного до Балтiйського моря. Та й з росiйського боку посилилася «канонада» пропагандистської гiбридної вiйни.
I тут чи не вперше за нинiшнiх часiв уряд України почав обстоювати нацiональнi iнтереси, а не похапки реагувати на упередженi претензiї сусiдiв. Бо тi ж самi Польща, Угорщина, Румунiя не завжди йдуть «в ногу» з Євросоюзом, не оглядаються на рекомендацiї його пiдроздiлiв. Нашi дипломати й урядовцi провели двостороннi зустрiчi, вислухали опонентiв, виклали свою аргументацiю.
Якщо ж говорити про українську дiаспору в Росiйськiй Федерацiї, то тiльки за переписом 2010 року там проживають 1,93 млн. етнiчних українцiв в низцi агломерацiй компактно (зрозумiло, що неофiцiйно в рази бiльше). Освiтнi заклади українською мовою у нашого пiвнiчно-схiдного сусiда вiдсутнi. Московський суд лiквiдував у столицi Українську бiблiотеку. На захiдному фланзi навчальних закладiв — в Угорщинi, Румунiї, Польщi — кiлькiсть україномовних i двомовних шкiл неухильно зменшується. Хоча українська присутнiсть там, в Словаччинi та Молдовi не зменшується.
У Молдовi українцi є другою за чисельнiстю пiсля самих молдован меншиною: 282 тисячi за переписом 2004 року. Ще 160 тисяч компактно i давно проживають на територiї самопроголошеної Приднiстровської Молдовської Республiки. На обох територiях законодавчо гарантується українцям одержання освiти рiдною мовою. Треба вiдзначити наявнiсть по обидва береги Днiстра квалiфiкованих педагогiв, наукової українiстики. Зокрема подружжя Катерина i Костянтин Кожухарi активно готують публiкацiї на педагогiчнi теми, розробляють навчальнi посiбники. На ХVII конкурсi «Українська мова — мова єднання» їх пiдручник для третього класу «Українська мова i читання» в номiнацiї «На виднотi усього свiту» посiв перше мiсце. Такий посiбник зробив би честь i нашим вiтчизняним науковцям. Однак молдовський приклад є лише винятком.
Якi ж висновки зробленi Києвом пiсля дискусiй з представниками владних структур i полiтиками сусiдiв? Чи матимуть гарантiї одержання шкiльної освiти тамтешнi українцi? Нарештi, чи є рацiональна суть у претензiях з-за рубежiв?
Перше. Київ поглибить i конкретизує освiтнiй закон профiльним законом «Про загальну середню освiту», щоб випробувану десятилiттями практику шкiльництва не занапастити кардинальними захiдними новацiями. Водночас будуть врахованi основоположнi вимоги Європейської хартiї регiональних мов i мов меншин.
Друге. Україна послiдовно впроваджуватиме курс на належну присутнiсть державної мови в освiтi, українського мовного продукту в телерадiоефiрах, кiно, на книжковому ринку. А критикам такої полiтики з боку країни, яка захопила Крим, розв’язала вiйськовi дiї на Донбасi, варто вiдповiсти так, як газета «День». Вона процитувала слова представника США Курта Волкера: «Єдине мiсце в Українi, де росiйськомовне населення наражається на небезпеку, — це там, де перебувають росiйськi вiйська».
Третє. З 1950 року ЮНЕСКО видає «Атлас загрожених мов свiту». Усi шiсть тисяч (!) мов планети подiленi на кiлька категорiй, зокрема: тi, що перебувають у критичному становищi, у чималiй небезпецi, просто у небезпецi та мови нестiйкi. За останнi 100-150 рокiв щезло понад 200 мов. Можемо навести приклад народностей Пiвночi, Сибiру i Далекого Сходу. Радянська влада спочатку дала їм писемнiсть. Однак втручання у вiковi традицiї, особливостi господарювання, поневаження прав привели до одномовностi носiїв спадку предкiв.
Навряд чи треба уточнювати, яких ступенiв загроженостi зазнавала українська мова у ХIХ i ХХ столiттях. Нинi утверджується її статус як державної. Цей процес проходить не без ускладнень, надмiрної полiтизацiї. Особливо неправдивi у ламентацiях ворiженьки за поребриком.
Нам своє робить! Щоб не опинятися в анекдотичнiй ситуацiї (на фонi карного переслiдування за мовно-нацiональнi прiоритети в минулому) як такiй. Про це розповiдав у письменницькому колi вiдомий київський митець. В радянську пору вiн був комунiстом, обирався на партiйнi конференцiї. А цi зiбрання закiнчувалися спiвом «Iнтернацiоналу». Тексти партiйного гiмну роздавалися делегатам росiйською i українською мовами. Тож згаданий митець по пам’ятi заспiвав той гiмн у перекладi Миколи Вороного (це не порятувало письменника у 30-тi роки вiд розстрiлу). У ложi київського театру опери i балету перебував i генерал. Перед приспiвом вiн обурено кинув митцевi «Не мешайте петь!»
Ми хочемо спiвати, спiлкуватися на роботi i в побутi українською мовою, знати i поважати мови iнших етносiв. Я перекладаю українською з усiх слов’янських мов, працював у видавництвi «Маяк», де виходили книги українською, росiйською, болгарською мовами. Донинi редагую художнi твори росiйською мовою, пишаюсь, що їх автори одержують лiтературнi премiї.
Анатолiй Глущак. Поет, перекладач, незалежний журналiст