|
|
   |
Вже більше ста років Одеса є одним зі світових центрів шахової композиції. Цей масив древньої гри — задачі та етюди — іще називають поезією шахів. Періодична преса вже в ХІХ столітті почала привертати увагу читачів до різноманітних шарад, конкурсів, позицій на шахівниці. Перед першою світовою війною вже й одеські видання опікуються дозвіллям передплатників. Згодом на останніх шпальтах газет все частіше з’являються композиції місцевих авторів.
У післяреволюційне десятиліття одесити Яків Вільнер, Марк Гордіан, Тимофій Соколенко, Микола Карцев вже друкуються в столицях, одержують призи і відзнаки на зарубіжних конкурсах. Двоє перших до того ж успішно виступають в чемпіонатах України з шахів. Гросмейстер Сергій Ткаченко у 2013 році видав книгу про Я. С. Вільнера (1899—1931), скрупульозно прокоментував і своєрідно відреставрував його композиторський спадок.
Ми маємо нагоду розповісти про рідкісну династію складачів задач Гордіанів. Марк Пилипович народився в Одесі у 1900 році, закінчив комерційне училище. В 1921 році розпочав працювати в державному банку. Він знав кілька іноземних мов, вправно грав на фортепіано, вільно орієнтувався в подіях і особистостях всесвітньої історії.
Якщо Вільнер не виходив за рамки ортодоксії шахової композиції, то Гордіан став чи не першим місіонером казкових шахів: на шахівниці поряд з традиційними фігурами і пішаками вже грають нові дійові особи. Це були «цвіркун», «вершник» і «скакун» з гібридними якостями «пересування», зокрема й «перескакування» через свої та чужі бойові одиниці. А піонерами цих новацій були видавці шахових збiрникiв — американець Ален Уайт і англієць Томас Доусон. Марк Гордіан тривалий час підтримував західні новації власними творами і статтями в радянській шаховій пресі.
В середині 30-х років казкові шахи були визнані в СРСР елементом буржуазної культури, тож — заборонені. Щоб уникнути репресій, Марк Пилипович (на ту пору завідувач іноземним відділом обласної контори Держбанку) змушений був знищити свій архів, припинити поштові контакти з іноземцями. Табу тривало два десятиліття. Наприкінці 50-х років М. Гордіан надіслав на перший конкурс ФІДЕ фантастичну композицію на дошці розміром 16 на 14 клітин, на якій протидіяли більше 50 (!) фігур, серед яких з’явилися ще й «пао», «мао», «вао». Шведський суддя без вагань присудив одеситові золоту медаль за цей архівитвір. Для людей з уявою: у казкових шахах можна одним ходом оголосити чорному королю чотири шахи, до того ж від усіх можливо єдиним способом «закритися»!
Звісно ж, Юрій Гордіан перші шахові партії зіграв зі своїм батьком, під його керівництвом засвоїв ази шахової композиції. Але до казкових «варіацій» не силував спадкоємця мудрий наставник: якраз загострилися стосунки між компартіями Радянського Союзу і Китаю. Комуністична верхівка у Москві постійно щось не визнавала, з чимось боролася — з генетикою, з абстрактним живописом, модерною музикою, правдивою літературою. І навіть з шаховими фігурами з китайськими назвами. Хоча так і не спромоглася висунути на передній план жодного реформатора масштабу Ден Сяопіна.
Марк Пилипович устиг за життя привітати сина з першою міжнародною відзнакою — на Олімпійському конкурсі композиторів 1960 року. А Гордіан-старший знову повернувся до казкових композицій, з пам’яті відновив низку творів довоєнного періоду, почав активне листування з «братами по перу». Однак безжальна смерть від інфаркту обірвала його творчі плани, можливості результативної співпраці з сином — в композиції безліч прикладів авторських дуетів, тріо, квартетів...
Якщо Марк Гордіан усе життя мав справу з фінансами, радянськими грошима, які в окремі періоди забезпечувалися золотом, то Юрій Гордіан був професіоналом ливарного виробництва — «чорного» металу. Працював на заводі сільськогосподарських машин на Пересипу (переважно плугів). 24 березня він перейшов 80-річний життєвий рубіж.
За більш як півсторічний марафон на материку композиції Юрій Маркович одержав сотні призів на конкурсах і в командних змаганнях. Відзначений званнями гросмейстера і заслуженого майстра спорту України, міжнародного майстра і міжнародного арбітра. Завойовував чемпіонські звання в республіці (у різних розділах композиції, зокрема й казкової), був переможцем і призером у складі збірної України на першостях СРСР. Має титул п’ятиразового чемпіона у командних першостях світу — як член збірних Радянського Союзу і Незалежної України. Юрія Марковича колеги неодноразово обирали капітаном української збірної.
Нині Гордіан-молодший редагує журнал «Проблеміст України», готує до друку збірники і монографії з композиції, є авторитетним експертом і суддею міжнародних змагань, зокрема й на ниві розв’язування композицій.
Відомо, що Марк Гордіан почав компонувати на шахівниці століття тому. Юрій Маркович успішно продовжує династичну традицію, склавши бiльше тисячi творiв — чи то самостійних, чи вигрануваних у співавторстві.
Анатолій ГЛУЩАК