|
|
   |
Борис Федорович Дерев’янко все своє свідоме життя займався журналістикою. Починав з районки, після закінчення університету працював в одеських газетах, згодом очолив обласну молодіжку. Коли у 1973 році Одеса стала містом-мільйонником і було прийнято рішення про випуск газети «Вечерняя Одесса», саме Дерев’янка призначили її редактором. Він очолював її 24 роки – від першого номера до останнього подиху, поки кулі найманого вбивці 11 серпня 1997 року не обірвали його життя.
«Вечірка» стала для Бориса Дерев’янка головною справою життя, його долею і любов’ю. Він сам добирав колектив, розробляв структуру редакції, визначав рубрики і, звичайно, формував творчі принципи газети.
Та Борис Федорович не лише організував і створив нове видання. Редактор Дерев’янко був чудовим журналістом і з першого номера став провідним автором газети. Його статті, нариси, репортажі друкувалися практично у кожному номері. Тематика найрізноманітніша: від нарисів про долі конкретних людей, роздумів на політичні теми і статтей на економічну проблематику — до емоційних звітів з футбольних матчів одеського «Чорноморця».
Борис Дерев’янко, без сумніву, був найавторитетнішим журналістом в Одесі. У своїх майже щоденних «колонках редактора» він не лише відверто і щиро відгукувався на все, що відбувалося в Одесі, а й постійно аналізував суспільно значимі події на теренах тодішнього СРСР, в Україні, за кордоном. У кожній публікації Борис Федорович мав свою позицію і відверто її відстоював, не ховаючись за спинами політичних авторитетів, аргументовано сперечався зі своїми опонентами, але ніколи не зловживав своїм становищем редактора, не брав на себе роль проповідувача істини в останній інстанції.
«Вечірка» Бориса Дерев’янка відігравала в Одесі роль своєрідного дискусійного клубу, в якому кожен мав можливість висловити свою думку з будь-яких питань, заявити про своє бачення проблем, посперечатися з тими, хто займає іншу позицію. Для газети не існувало заборонених тем, а редактор особисто порушував у своїх статтях найактуальніші, найгостріші, найнебезпечніші з них. Це — питання політичного устрою країни, зародження та діяльність нових громадсько-політичних рухів і об’єднань, гострі проблеми екології. Великий резонанс мали публікації Бориса Фе- доровича, спрямовані проти розвалу і розкрадання чиновниками різних рівнів Чорноморського морського пароплавства та інших потужних промислових підприємств Одеси, гостро писав він про свавілля місцевої бюрократії і корупцію правоохоронних органів.
Активна життєва позиція, що проявлялася у публіцистиці Бориса Дерев’янка і реалізовувалася на сторінках «Вечерней Одессы», зробила його авторитетним громадським діячем. Безпартійні одесити, наприклад, збиралися на мітинги, аби Дерев’янка включили до складу делегатів XIX партконференції, наперекір одеській партноменклатурі він став народним депутатом СРСР, багато разів обирався депутатом Одеської міськради. Напередодні злодійського вбивства прізвище Дерев’янка дедалі частіше називали як можливого кандидата на посаду мера Одеси.
Та понад усе Борис Дерев’янко був сміливим і безкомпромісним журналістом, завжди сповідував Правду і писав те, що думав, не робив різниці між газетною публікацією, виступом з трибуни чи записом у щоденнику. У одній із статей, надрукованих уже після його смерті, він зазначав: «Все, что я писал, — …это выражение в печатной форме моих взглядов и убеждений».
Борис Федорович розумів, що не всім подобається його гостре слово і відверта позиція, але не зважав на це і нікого не боявся. Якось у своєму щоденнику він зробив такий запис: «У меня в этом городе столько врагов, сколько есть в нем дураков, подле- цов, негодяев, чинуш, тупиц, воинственной бездарности, фальши, корыстолюбия, национальной ограниченности, самодовольства, интриганства, наглости, продажности, чванства…».
Так, це повний перелік тих, хто замовив і здійснив убивство Редактора. Але вони виявилися безсилими перед його Словом, яке і сьогодні живе у серцях і пам’яті людей…
Лариса Бурчо. Редактор газети «Вечерняя Одесса» з серпня 1997 року. Заслужений журналіст України