|
|
   |
Історична доля Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М.Грушевського — однієї з найбільших і найстаріших книгозбірень Одеси — протягом 140 років складалася дуже непросто. За цей час багато разів змінювалася її назва, коло виконуваних нею функцій. Але завжди бібліотека зберігала свої найкращі риси і традиції — донесення до найширших верств населення здобутків вітчизняної і світової культури, втілених у книзі, демократичність і загальнодоступність, націленість на невпинний розвиток і утвердження своєї суспільної значущості як храму знань, накопичених людством.
Точкою відліку історії бібліотеки є 1875 рік, коли при Одеському товаристві взаємної допомоги прикажчиків-євреїв, на той час найбільшому в Російській імперії, була створена бібліотека.
1 (13) червня 1875 року відбулося відкриття громадської бібліотеки. У перший рік існування її фонд складав 1138 томів, кількість читачів нараховувала 127 осіб. У 1885 році у бібліотеці було відкрито відділення книг давньоєврейською мовою «HEBRAICA». Відділ був єдиним і кращим сховищем давньоєврейської літератури в Росії після імператорської Публічної бібліотеки у Санкт-Петербурзі.
В 1920 році бібліотека була націоналізована. Спершу вона називалася Центральна комунальна бібліотека, потім — Центральна губернська, потім — Центральна округова бібліотека ім. Жовтневої революції. Бібліотека зростала дуже швидко, за невеликий період її фонд налічував 75 тис. книг.
На той час роль бібліотеки була величезною. Будівництво нової держави пов’язується з широкою організацією освіти народу. Доступ робітників та селян у середні та вищі навчальні заклади, відкриття робітничих факультетів, ліквідація неписьменності призвели до корінних змін у складі читачів. З таких причин її діяльність набула нового змісту: бібліотека несла функції бібліотечного відділу політпросвіту ЦОБ (Центральна округова бібліотека), вела облік всієї бібліотечної роботи в місті й на селі. Організація пересувної роботи в окрузі — це її заслуга.
Постійно розширюючи бібліотечну справу в місті і окрузі, бібліотека не лише підкоряється загальному ритму того часу, а й з власної ініціативи бере на себе все нові й нові обов’язки. Вона стає школою професійної майстерності для бібліотекарів.
В 1927 році книжковий фонд складали 150793 книг, читачів було – 17765. У середньому за добу бібліотеку відвідувало 1014 читачів; пересувний фонд був представлений 90 обмінними пунктами. Був створений відділ для юнацтва. Відділ села займався забезпеченням сільських бібліотек книгою, підготовкою бібліотекарів. Все це було причиною великого успіху бібліотеки як в місті, так і в селах. Всі ці роки директором був Л. Р. Коган.
Протягом наступного десятиріччя бібліотека продовжувала розквітати. В 1937 році їй було присвоєно ім’я В. І. Леніна.
Напередодні Великої Вітчизняної війни бібліотека обслуговувала 27 тис. читачів, мала книжковий фонд 255.598 прим. Міжбібліотечний абонемент обслуговував, крім бібліотек міста, 33 районні й 16 сільських бібліотек.
У 1941 році під час героїчної оборони Одеси бібліотека не припиняла своєї роботи до 15 жовтня, продовжуючи обслуговувати читачів на абонементі і в читальному залі. Вона обслуговувала також госпіталі й евакуаційні пункти. Після вступу в Одесу 16 жовтня 1941 р. румунсько-німецьких військ приміщення бібліотеки було захоплено румунською військовою частиною, і лише 27 листопада того року робітники бібліотеки змогли повернутися і почати роботу. Після півторамісячного хазяйнування румунських військ бібліотека мала жахливий вигляд: понад 100 тис. книг було скинуто з полиць, цінна частина меблі зникла. Всю зиму 1941-го довелося працювати в неопалюваному приміщенні.
В квітні 1942 р. почалося вивезення літератури до Румунії. Так звана «Трофейна комісія» за наказом румунської влади вивезла більше 1000 книг і журналів енциклопедичного, історичного, релігійного характеру. Повністю були вивезені і знищені книги єврейською мовою.
Весь 1942 рік бібліотека була закрита для читачів. Штат був зайнятий впорядкуванням і інвентаризацією книжкових фондів. Лише в січні 1943 р. румунська влада дозволила відкрити бібліотеку, об’єднавши обласну бібліотеку ім. В. І. Леніна і обласну бібліотеку для дітей і юнацтва ім. Н. К. Крупської в одну «Центральну міську бібліотеку». Працювали абонемент, дитячий абонемент, а з травня 1943р. – дитяча читальня. Читачі були переважно службовці, учнівська молодь і школярі. Читання було платним.
Спершу зовсім була заборонена видача української літератури. Лише наприкінці 1943 р. було дозволено у зв’язку з попитом читачів, особливо дітей, видавати українські книжки. Директором бібліотеки був К. Е. Варнеке. З ним всю війну працювали старі кадрові робітники Слемзіна, Кулікова, Юревич та інші.
Після звільнення Одеси від румунсько-німецьких окупантів 10 квітня 1944 р., вже 18 квітня бібліотека почала обслуговувати читачів. Було відкрито читальню для дорослих, дитячий філіал, відновлено виставочну роботу. Почалося комплектування літературою через Держлітфонд. Було відновлено роботу довідково-бібліографічного сектору, відділу обробки, відділу літератури іноземними мовами, пересувного фонду. Почалося створення нового каталогу.
За 10 післявоєнних років бібліотека стала центром бібліотечної справи в місті і області. Тут проводилися семінари, стажування сільських бібліотекарів. Також бібліотека вивчала, узагальнювала і впроваджувала кращий досвід бібліотек області, готувала і розповсюджувала методичні поради з актуальних тем того часу.
Книжковий фонд ОУНБ становив 300 тис. примірників, читачами бібліотеки було 21,5 тис. Осіб. Бібліотека проводила велику масову роботу: книжкові виставки, читацькі конференції, літературні вечори, лекції, бібліографічні огляди, звіти перед населенням, хоч її штат складав лише 34 особи.
З часом Одеська обласна універсальна наукова бібліотека стала однією з найбільших бібліотек міста, її роль в розвитку бібліотек області значно зросла. Вона стала обласним методичним центром, було започатковано видання бібліографічних покажчиків «Література про Одеську область за рік» (з 1959 р.), «Знаменні і пам’ятні дати Одещини» (з 1962 р.), які видаються і до сьогодні, але вже в електронному вигляді.
Бібліотека зберігає добрі традиції в організації масових заходів. Протягом багатьох років тут працюють різноманітні читацькі об’єднання. Плідно діє краєзнавчий клуб «Зірки Одеси», клуб молодих поетів «Літературний сад», університет третього віку.
З 1996 р. бібліотека започаткувала фестивалі української книги пам’яті М. Грушевського. Це свято української книги проводиться щорічно.
8 липня 1998 р. постановою Кабінету Міністрів України бібліотеці було присвоєно ім’я Михайла Грушевського. Нині бібліотека – обласний методичний і науковий центр. Її ресурси сьогодні складають більш 1,5 млн. примірників, в тому числі 50 тис. видань іноземними мовами, 30 тис. рідкісних і цінних видань XVIII-XIX ст., 80 тис. видань краєзнавчого характеру, 40 тис. унікальних нотних видань.
Щорічно бібліотеку відвідують понад 300 тис. користувачів.
В 2009 році після впровадження дослідження «Публічні бібліотеки України як місто доступу громадян до інформаційних технологій і Інтернету» почалася реалізація програми «Бібліоміст». В п’яти раундах конкурсу «Організація нових бібліотечних послуг на основі безкоштовного доступу до Інтернету» переможцями стали 62 бібліотеки області. В КУ «ОУНБ ім. М. Грушевського» створено регіональний тренінговий навчальний центр з впровадження інноваційних інтернет-технологій в бібліотеках Одеської області, де пройшли навчання 220 бібліотекарів.
Девіз діяльності ОУНБ в 2015 році — «Бібліотека – територія єдності». Бібліотека сьогодні – це 8 комфортабельних читальних залів, 18 відділів, Інтернет-центр, більш 20 власних БД, веб-сайт, 5 блогів, сторінки в соціальній мережі, регіональний тренінговий центр, центр європейської інформації, регіональний центр правової інформації та 87 бібліотекарів-професіоналів, які володіють бібліотечними технологіями, відповідальні, комунікабельні, ерудовані та щиро люблять свою професію і бібліотеку!
Т. Полянко. Заступник директора ОУНБ ім. М. Грушевського з питань наукової роботи