|
|
   |
Вийшов другий номер журналу «Мистецький простiр Одеси». Видання здiйснено за пiдтримки Департаменту культури i туризму Одеської мiської ради.
Чи вiдповiдає сучасний творчий потенцiал «перлини бiля моря» славетним традицiям Одеси та сучасним вимогам? З чистою совiстю на таке питання можна дати стверджувальну вiдповiдь. Чия це заслуга? Перш за все — самих одеситiв. Хiба можна вгамувати цю особливу i загадкову енергетику пiвденного мiста, творчий потенцiал якого нагадує вулканiчну дiяльнiсть.
Наведу простий приклад. Рiк тому одеситка Лариса Кубатченко, iнвалiд першої групи, яка живе на мiзерну пенсiю у старiй квартирцi на вул. Базарнiй, надiслала свої вiршi на мiжнародний конкурс у Москвi i, здобувши перемогу, отримала звання лауреата та премiю. I нiчого дивного, бо вона — з Одеси. Iнший приклад. В Українi небагато повних українських трансляцій сонетiв В. Шекспiра. Один з прекрасних перекладiв належить викладачу одеської школи для незрячих Наталiї Бутук. Її власнi твори, видруковані азбукою Брайля, кiлька днiв тому були удостоєнi премїї фестивалю «Українська мова — мова єднання».
Шляхетнi панi Лариса та Наталiя — це приклад одеського таланту, доброти, мужностi та оптимiзму. Можна стверджувати, що творча людина i одесит — це майже синонiми. Як розiбратися у такому океанi талантiв? З одного тiльки перелiку подiй та культурних заходiв, що вiдбуваються в Одесi останнiм часом, можна зробити мистецький словник: фестиваль духових оркестрiв, концерти, виставки, конкурси (у тому числi дитячi), пленери, майстер-класи, «круглi столи», прем’єри, презентацiї, творчi зустрiчi, флеш-моби, заходи на вiдкритому повiтрi тощо. Творчий процес має спонтанний характер, яким важко, а пiдчас неможливо керувати. Йому можна або сприяти, або заважати. Тому важливо, щоб вектор творчого потенцiалу митцiв спiвпадав з вектором уявлення влади про мистецтво.
Кожна сторiнка журналу наповнена важливою та цiкавою iнформацiєю та вiддзеркалює високий рiвень культурного життя мiста.
Iз статтi «Прем’єра балету «Крик» можна зробити висновок про мiжнародний рiвень одеського оперного театру — з боку його iнтернацiональної творчої команди. Прем’єру, що вiдбулась у травнi 2014 року, готували митцi України, Францiї, Нiмеччини, Росiї, Iталiї, Бельгiї.
Здавалося б, що наша славетна музкомедiя вже досягла неперевершених висот, але в журналi мжна прочитати про оновлення та надiї цього театру — зразок успiшного творчого симбiозу молодих акторiв та корифеiв. Стаття про колектив «Маски», як i сам гурт, має оригiнальну назву:»Усi люди посмiхаються єдиною мовою», — вiн спонукає читати. Цiкаво дiзнатися, що винахiд першого кiнематографу вiдбувся в Одесi за 2 роки до братiв Люм’єр. Але, як часто буває, не вистачило коштiв та пiдтримки, щоб винахiд зареєструвати належним чином.
Заслуговує уваги цiкавий огляд iсторiї музичної культури. Ця тема доповнюється статтею, присвяченiй ставленню О. Пушкiна до музики. Дуже цiкава стаття з рiдкiсними фотографiями розповiдає про одеський перiод життя К. Паустовського.
...Скiльки рокiв минуло, а ми знову живемо в часи великих сподiвань. Окрема стаття присвячена одеськiй iмпровiзацiї на честь всесвiтнього дня джазу, проголошеного ЮНЕСКО. В Одесi пройшли три джазових концерти за рiзними музичними стилями. Теплi, людянi статтi журналу присвяченi пам’ятi Ледi Джаз — Тетянi Боєвiй та маестро i композитору рок-опер Євгену Лапейко. Журнал також вшанував пам’ять великих одеситiв — Анни Ахматової та Петра Столярського, який вмiв прочитати талан в душi дитини.
Рубрика живопису присвячена творчостi таких майстрiв, як А. Гавдзинський, В. Iллiчов, О. Iллiчова, творчостi нонконформiстiв та «українському прориву».
Музична рубрика присвячена ювiлею спiвачки, народної артистки України, професора Галини Полiванової. Є розповiдь про чудовий хор «АVEMUSICA», перший фестиваль «Спiвоча юнiсть Одеси», свято гiтари.
Георгiй Пилипенко. Член НСЖУ, лауреат лiтературної премiї iм. К. Паустовського