|
|
   |
У серпнi традицiйно, уже в п’ятнадцяте, вiдкриє в Одесi широкi вiтрила загальнонацiональний конкурс журналiстiв, письменникiв, художникiв i творчих митцiв «Українська мова — мова єднання», об’єднавши номiнантiв зi всiєї України та багатьох iнших держав, де живуть, плекаючи рiдну мову, нашi краяни. «Ми закликаємо усi друкованi видання України дбати про одну iз найзначимiших святинь нашого народу, повсюдно утверджувати рiдне слово, формувати iнформацiйний простiр на засадах нацiональної iдеї, пропагування достоїнств материнської мови на тлi процесiв глобалiзацiї та iнформатизацiї суспiльства», — звертався пiсля одного з попереднiх форумiв голова Одеської регiональної органiзацiї НСЖУ i оргкомiтету загальнонацiонального конкурсу, заслужений журналiст України Юрiй Работiн.
Своїми роздумами-враженнями дiляться однi з перших лауреатiв, дипломантiв i призерiв загальнонацiонального конкурсу «Українська мова — мова єднання».
Федiр Шевчук, заслужений журналiст України, редактор газети «Бершадський край» (Вiнницька область):
— Ще наприкiнцi 90-х рокiв, коли я працював заступником редактора, наша газета i я особисто взяли участь у творчому конкурсi «Українська мова — мова державна». Несподiвано для себе роздiлив друге мiсце iз нашим славним земляком-вiнничанином, свiтлої памятi Анатолiєм Бортняком. А в 2002 роцi у Києвi на з’їздi журналiстiв зустрiвся iз давнiм приятелем ще зi студентських лiт Володимиром Невмитим (ми навчалися в один час у Київському унiверситетi). I саме тодi Володимир Iллiч розповiв про те, що конкурс iснує в новому виглядi — вже як загальнонацiональний iз дещо змiненою назвою — «Українська мова — мова єднання».
Звiсно ж, я долучився до цього творчого проекту. З того часу не уявляю свого життя без цього не просто чудового, а й унiкального конкурсу, який став помiтним явищем у культурному життi українського свiту.
За пiвтора десятилiття iснування конкурсу здобув чимало вiдзнак — i як переможець, лауреат, i як призер. Та найвища нагорода — це те, що завдяки конкурсу познайомився i подружив з багатьма колегами з усiх куточкiв України.
Вiдверто скажу, що через цей конкурс я дещо втратив iнтерес до всiх iнших творчих змагань. Але завдяки конкурсу «Українська мова — мова єднання» я написав кiлька книг. Серед них — «Слово на долонi» (етюди про мову), «Вогонь в одежi слова», «Веселе роздорiжжя». Як i ранiше, тема мови залишається провiдною у моїх уподобаннях. Але з великою радiстю беру до рук також кожну нову книгу своїх колег по конкурсу.
Дуже радий, що завдяки конкурсу познайомився зi своїми колегами Iваном Козельським з Хмельниччини, Василем Джураном з Буковини, Вiктором Говтвою з Харкiвщини, Лiдiєю Черпаковою та її колегами з Полтави... Пiдтримую зв’язки з багатьма з них i поза рамками конкурсу. Обмiнюємося творчими досягненнями та проблемами, дiлимося планами i мрiями. А без спiлкування з легендарним поетом-шiстдесятником Дмитром Шуптою теж не можу нинi уявити себе. I як приємно було зустрiтися з ним торiк серед лiта у Вiнницi, коли вiн разом з iншими письменниками приїздив на свято «Русалка Днiстрова»!
Дуже прикро i сумно, що частина постiйних учасникiв уже пiшли iз життя. Неможливо уявити нашу конкурсну спiльноту без незабутнiх Володимира Невмитого, Валерiя Лазаренка, Анатолiя Драгана, Анатолiя Комiренка...
Iван Козельський, редактор районної газети «Колос» (Стара Синява, Хмельницька область), лауреат Золотої медалi української журналiстики:
— Це було дуже дивним i несподiваним, коли у творчому конкурсi «Українська мова — мова єднання» у найвищих владних кабiнетах побачили крамолу. Але одеська команда разом з академiком НАН України, Героєм України Iваном Дзюбою, заслуженим журналiстом України Андрiєм Нечитайло та iншi захистили загальнонацiональний конкурс «Українська мова — мова єднання».
Одещина — багатомовний край, у котрому, окрiм української мови, можна почути росiйську, болгарську, єврейську, грецьку, молдавську, гагаузьку та багато iнших мов. На вiдкриттi одного iз мовних форумiв у Затоцi своє шанування i повагу зазначили генеральнi консули Грузiї, Румунiї та Туреччини, котрi у привiтаннях учасникiв форуму iнформували про функцiонування мов у своїх державах, задоволення духовних потреб українських дiаспор. У матерiалах, опублiкованих у перiодичних виданнях, книгах, надiсланих на конкурс, я висвiтлював духовне i культурно-просвiтницьке життя в українських громадах Канади, Польщi, Францiї, Великобританiї та iнших i, звичайно, у рiдних подiльських куточках, яких об’єднує мова, пiсня, звичаї та українськi традицiї, бо рiдне слово виступає першоначалом духовностi нацiї, є чинником її гуртування та самобутностi.
У Юрiя Работiна пiд час фiнальної частини конкурсу можна вчитися молодечого завзяття у сплавi з енергiєю i одержимiстю. Поцiновуємо його ентузiазм, органiзаторськi здiбностi, завдяки яким конкурсанти мали можливiсть побувати в багатьох куточках України, пiзнати її старожитне минуле. В пам’ятi закарбувалися фiнальний маршрут конкурсу, котрий пролягав у край Т. Шевченка, участь у заходах в Каневi в меморiальнi днi перепоховання Великого Кобзаря, в органiзацiї перших Кулiшiвських читань на хуторi, де народився Пантелеймон Кулiш... До речi, девiзом загального конкурсу є слова генiя українського слова: «...рiдне слово, рiдний розум, рiдна й правда буде». Фiналiсти вирушали дорогами у Нагуєвичi, Львiв до Iвана Франка, на Волинь до Лесi Українки. Власне, таких маршрутiв чимало i на Одещинi: екскурсiї i незабутнi зустрiчi у Нацiональнiй бiблiотецi iм. М. Горького в Одесi, трапеза у Свято-Архангело-Михайлiвському жiночому монастирi, спiлкування з настоятелькою обителi, iгуменею Серафимою, участь у Грiнiвському фестивалi «Алые паруса», поїздки у Затоку i Бiлгород-Днiстровський...
Приємно було представляти свого часу, як дипломанту рiдну Хмельниччину на маршрутi вiд Летичева через Меджибiж, Хмельницький i до Прикарпаття, Галичини, Волинi, пригадуючи й втiлюючи на практицi знання, котрi здобував ще пiд час навчання як гiд-перекладач у Львiвському Iнтуристi.
Якщо поглянути в ретроспективу конкурсу, котрий вiдзначає своє 15-лiття, можна назвати багато яскравих творчих iмен i особистостей не лише з України, але й iнших держав, котрi вписали завдяки мовному форуму змiстовнi культурно-мистецькi сторiнки сьогодення. Останнiми роками загальнонацiональний конкурс «Українська мова — мова єднання» поєднано з мiжнародним фестивалем екранного та сценiчного мистецтва «Кiноголос». Як зазначав вiдомий кiнорежисер, заслужений працiвник культури України, доктор мистецтвознавства Дмитро Ломачук: таке єднання дає можливiсть подвоїти зусилля небайдужих людей у боротьбi за рiдне слово й українську культуру.
Свiтлини авторiв та Дiани Шевченко