|
|
   |
Восени минулого року музична громадськiсть України вiдзначала 1ОО-рiччя заснування Одеської нацiональної музичної академiї iменi А. В. Нежданової i 75-рiччя композиторської школи чорноморського мiста. Серед творцiв музики рiзних жанрiв почесне мiсце належить нашому земляку Костянтину Федоровичу Данькевичу, одному з пiслявоєнних ректорiв уславленого вишу.
У рiк 200-рiччя Великого Кобзаря варто вiдзначити вагомий вклад у музичну Шевченкiану К. Ф. Данькевича, 40-рiччя вiд смертi якого випало на останнiй мiсяць зими. Одесити не забули про композиторський талант — Нацiональний фiлармонiчний оркестр пiд орудою народного артиста України Хобарта Ерла нещодавно виконував симфонiчну поему Костянтина Данькевича «Тарас Шевченко».
Данькевич Костянтин Федорович народився 24 грудня 1905 року в Одесi в робiтничiй родинi з українськими традицiями, де в пошанi були Т. Шевченко, український театр, народна пiсня. Батьки майбутнього композитора були нацiонально свiдомi люди, якi намагалися його виховувати в кращих традицiях української культури.
Навчався К. Данькевич в Одеському музично-драматичному iнститутi: спочатку в класi фортепiано (клас М. Рибицької), а потiм теорiї композицiї (клас В. Золотарьова та П. Молчанова), який закiнчив 1929 року. Одночасно вивчав диригентуру у Столярова та вокал у В. Селявiна. На перших порах по закiнченнi навчання К. Данькевич виступає як пiанiст, працює викладачем в iнститутi. Ще будучи студентом, вiн створює ряд романсiв на слова українських поетiв, iнструментальнi твори, а в 1932 р. розпочинає роботу над першою своєю оперою «Трагедiйна нiч» про будiвництво Днiпрогесу (поставлена на сценi Одеської опери 1934 р.), пише також першу свою симфонiю.
Етапною у творчому доробку композитора була симфонiчна поема «Тарас Шевченко» (1938), за яку вiн дiстав пам’ятну медаль (1939). Шевченкiвська тема знайшла своє продовження у творчостi К. Данькевича й у створеннi балету «Лiлея», а також у рядi романсiв на вiршi великого поета. 26 серпня 1940 р. «Лiлея» була поставлена Київським театром опери та балету. Твiр займає особливе мiсце в українському балетi. Тут вперше в балетному мистецтвi знайшли своє вiдображення провiднi iдеї творчостi генiального поета. Балет набув широкої популярностi. Це один з небагатьох балетних творiв, якi були поставленi в усiх українських театрах опери та балету.
Прекрасна творчiсть К. Данькевича принесла йому велику популярнiсть, авторитет серед композиторiв. Невипадково на Другому з’їздi композиторiв України його було обрано головою Спiлки композиторiв (1941).
Пiд час Великої Вiтчизняної вiйни композитор внiс i свiй вклад у всенародну справу перемоги над ворогом, вiдображаючи в своїх творах героїчнi подвиги синiв i дочок Батькiвщини. Перебуваючи в Тбiлiсi (1942—1943), вiн проводив систематичну полiтосвiтню роботу в частинах Закавказького вiйскового округу, очолював художнє керiвництво Ансамблю пiснi й танцю вiйськ НКВС Закавказзя.
Пiсля визволення України вiд фашистських загарбникiв К. Данькевич очолив роботу Одеської консерваторiї, де був не лише директором, але й завiдувачем кафедрою теорiї композицiї. У 1951 роцi композитор створює найвидатнiший свiй твiр — оперу «Богдан Хмельницький», яка була поставлена того ж року в Київському театрi опери та балету, а також у Москвi пiд час Декади української лiтератури й мистецтва. Як вiдомо, опера була пiддана гострiй, переважно несправедливiй критицi, внаслiдок чого К. Данькевичу довелося створювати, власне, нову редакцiю опери (1954). Опера пройшла майже у всiх театрах Радянського Союзу. Композитор був удостоєний звання народного артиста СРСР. Вiн переїздить до Києва, де працює в Київськiй консерваторiї на кафедрi теорiї композицiї.
Виступає вiн i за диригентським пультом, зокрема в авторських концертах. Популярнiсть його творiв рiк у рiк зростає. Всенародне визнання творчостi К. Данькевича було наслiдком високої мистецької завершеностi його музики, глибокої любовi до свого народу, зв’язку з життям. Особливо яскраво цi його якостi проявилися в оперi «Назар Стодоля» (1960), яка пройшла з успiхом в театрах Одеси, Харкова, Києва, Львова, а також була поставлена в Москвi пiд час Декади української лiтератури та мистецтва (1960).
Один з найбiльших роздiлiв творчостi К. Данькевича становлять його пiснi та романси, якi вiн писав протягом усього свого життя. Серед романсiв на тексти з класичної поезiї особливо вражають твори на слова Т. Шевченка («Чого менi тяжко, чого менi нудно?», «Ой чого ти почорнiло, зеленеє поле?»), I. Франка («Простiр», «Чого з’являєшся менi у снi?»). Фантазiю митця захоплювали прекраснi образи природи. Вiн пише романс на слова О. Пушкiна «Осiнь», вокальну сюїту на поетичний цикл П. Тичини «Пастелi». А у воєннi роки створює пiснi та тексти М. Рильського,
М. Бажана, В. Сосюри та iн. Цiкавi також його обробки українських народних пiсень («Повiй, вiтре, на Вкраїну» та iн.).
Чимало працював композитор i для музично-драматичних театрiв. Вiн написав музику до двадцяти п’єс, серед них — до шекспiрiвських трагедiй «Гамлет», «Отелло» i до його ж комедiї «Багато галасу даремно», до п’єс з росiйської та свiтової класики — «Слуга двом панам»
К. Гольдонi, «Борис Годунов» О. Пушкiна, «Вовки та вiвцi» О. Островського, «Маскарад» М. Лєрмонтова, до одинадцяти п’єс радянських драматургiв. Крiм того, К. Данькевич створив також музику до п’яти кiнофiльмiв («Педро», «Ескадрилья 45», «Народженi бурею» та 300 рокiв тому»), якi з успiхом iшли в наших кiнотеатрах.
Усi камерно-iнструментальнi п’єси композитора були написанi на початку його творчої дiяльностi, переважно в 1928—1930 роках. Це — Соната для фортепiано, Струнний квартет для двох скрипок, альта та вiолончелi, три п’єси для фортепiано та iн. їх з успiхом свого часу виконували квартети iм. Вiльйома та iм. М. Леонтовича.
Костянтин Данькевич написав близько 150 творiв у рiзних музичних жанрах. Основнi риси його стилю — це потяг до монументальностi, вiдображення в музицi найважливiших проблем сучасностi. Вiн тяжiв до великих музичних жанрiв: опери, симфонiї, ораторiї. Звичайно, будучи дитям радянської епохи, композитор не мiг обiйти патетики й «радостi комунiстичного будiвництва» (опера «Трагедiйна нiч», симфонiчний твiр «Зоря комунiзму над нами зiйшла», пiсня «Партiї Ленiна», хор «Про партiю пiсню спiва Україна»). Але це була трагедiя всiх радянських художникiв, з якою вони змушенi були миритися.
I все ж серед композиторiв Радянської України К. Данькевич був одним з найвидатнiших представникiв героїчної лiнiї, спiвцем благородних поривань народу. Вiдповiдно до своєї творчої iндивiдуальностi вiн використовував скарби музичного фольклору, спирався на героїко-лiричну народну спадщину, на народнi пiснi.
Активну творчу роботу К. Данькевич поєднував також з громадською дiяльнiстю. На другому Всесоюзному з’їздi композиторiв (1957) його було обрано до складу секретарiату та правлiння Спiлки композиторiв СРСР. А на з’їздах композиторiв України (1956, 1962) вiн обирався головою Спiлки композиторiв України. Проявом глибокої поваги й великого довiр’я народу до митця було обрання К. Данькевича депутатом Верховної Ради України. За видатнi заслуги в галузi музичного мистецтва вiн був удостоєний звання лауреата Державної премiї УРСР iм. Т. Шевченка (1978), нагороджений орденами та медалями. Помер К. Ф. Данькевич 24 лютого 1984 р. в Києвi.
Iван Лисенко