|
|
   |
Серед видатних українських оперних спiвакiв, якi залишили глибокий слiд в одеському музичному життi, старожили завжди називали iм’я Юрiя Кипоренка-Доманського, який безмежно любив Одесу, а одесити йому платили взаємнiстю. Уперше Юрiй Степанович з’явився у Причорномор’ї в листопадi 1923 року як солiст Київської опери. Вiн виступив тут в «Аїдi» (20.11), «Гугенотах (21, 22, 30.11 та 6.12), «Самсонi i Далiлi» (25.11), «Жидiвцi» (27.11) та «Кармен» (3.12).
Аналiзуючи його виступ в оперi «Аїда», одеська газета «Известия» писала: «Кипоренко-Радамес володiє великим драматичним тенором, в тембрi якого багато металу, i великою звуковою потужнiстю як у середньому, так i у верхньому регiстрах. Його передача, де є безперечне фразування, чудова дикцiя i жива гра, сприяли шумливому, цiлком заслуженому успiху артиста». Ця ж газета потiм схвально вiдгукнулася i про iншi його виступи на мiсцевiй опернiй сценi. I вже наступнi його гастролi одесити чекали з неабияким iнтересом.
Справдi, феномен голосу Ю. Кипоренка-Доманського й сьогоднi продовжує дивувати тих, хто його знав i слухав. Його порiвнювали з голосами великих iталiйцiв Анжело Мазiнi i Франческо Таманьо (недаремно ж спiвака називали «український Таманьо»).
Наступний його приїзд до Одеси вiдбувся в травнi 1924 року. Вiн з великим успiхом виступав у «Гугенотах», «Отелло», «Тосцi», «Трубадурi» та «Пророцi», роздiляючи свiй успiх з Мартою Литвиненко-Волгельмут, Марiєю Закревською та Анною Лукашевич.
А коли почалася нацiоналiзацiя українських театрiв, i в Одесi було створено українську оперу (1926), його запросили солiстом. Вокалiст спiвав з великим успiхом аж до 1931 р., коли був переведений до Харкiвської опери.
Фактично Ю. Кипоренко-Доманський стояв бiля джерел українiзацiї Одеської опери, що було тодi явищем непростим. Вiн спiвав прем’єри «Аїди», «Паяцiв», «Отелло», «Турандот», а також українських опер - «Тараса Бульби» та «Золотого обруча». Газета писала про його участь в оперi «Турандот»: «Принца Калафа спiвав Кипоренко-Доманський надзвичайно вдало, що поясняється головним чином тим, що голосовi засоби спiвака, насамперед у високiй частинi спiвацького дiапазону, партiю Калафа написано виключно для цiєї частини голосу та ще й у мiцних фарбах».
Кипоренко-Доманський був першим виконавцем партiї Андрiя в «Тарасi Бульбi» М. Лисенка. Оперний спiвак Олександр Дольський, який спiвав тодi в Одеськiй оперi, у своїх спогадах згадував: «Партiя Андрiя пройнята народним українським мелосом. Вона написана класиком, який знав не лише природу вокалу, але й можливiсть чудових голосiв України. Андрiй у виконаннi Кипоренка-Доманського сприймався не як зрадник, а як жертва пристрасного, безоглядного почуття, що штовхнуло його на трагiчний шлях зрадництва. Його загибель сприймалась як спокута».
Популярнiсть Кипоренка-Доманського в Одесi була дуже великою. Той же О. Дольський: «Пам’ятаю, як одного разу, в «Аїдi», в першому актi, вiн вiдчув себе погано, голос став «кiксувати» i хрипiти. Викликали дублера. Кипоренко, роздягаючись, плакав. Разом з ним плакали i костюмери. Вiн вiдразу ж виїхав до Криму, хоча була вже глибока осiнь. Через пiвтора мiсяця вiн повернувся, виступив у «Паяцах», i знову всi були щасливими».
В лютому 1932 року Одеська опера вiдзначала 5-рiччя своєї дiяльностi. Мало бути велике свято i з Харкова чекали на приїзд Кипоренка-Доманського. Однак сильнi снiговi замети не сприяли вчасному прибуттю зi столицi улюбленого спiвака. Про цей епiзод пише у своїх спогадах одеська спiвачка Олександра Жуковська: «Тiльки о 12-й годинi ночi цей легендарний спiвак пiд гучнi оплески з’явився в театрi (всi вирiшили його чекати). Пiсля втомлюючого тригодинного очiкування публiка привiтала Ю. Кипоренка-Доманського i С. Iльїна з присудженням їм почесних звань заслужених артистiв УРСР. Спiвав Кипоренко-Доманський тодi кiлька годин».
Видатний артист гастролював у причорноморському мiстi в 1935-у i 1939 роках. А буквально напередоднi вiйни Кипоренко-Доманський чарував одеситiв своїм голосом у «Трубадурi» та «Пiковiй дамi».
Пiсля вiйни спiвак вперше побував у Одесi в 1948 роцi. Вiн спiвав у «Кармен» та «Паяцах» i «Сiльськiй честi». Приїздив i наступного року, спiвав у «Пiковiй дамi» (12.04), «Паяцах» (13.04) та «Трубадурi» (15.04.1949). Останнi його гастролi в Одесi вiдбулися в 1953-у та в сiчнi 1955 року.
Влiтку 1955 року Ю. Кипоренко-Доманський, нiби передчуваючи свiй земний кiнець, прибув на вiдпочинок до одного з одеських санаторiїв. Це було своєрiдним прощанням з улюбленим мiстом. 6 серпня 1955 року Ю. Кипоненко-Доманський несподiвано перейшов вiчну межу.
Iван Лисенко. Заслужений дiяч мистецтв України