|
|
   |
В липнi одесити прощались з Анатолiєм Миколайовичем Пасiчним (24.05.1945 — 16.07.2013) — художником-дизайнером, педагогом, ерудитом, особою, беззавiтно вiдданою мистецтву, глибоко порядною i безкорисливою.
Пасiчний навчався в Київському училищi декоративно-ужиткового мистецтва (тепер Iнститут декоративно-ужиткового мистецтва i дизайну iм. М. Бойчука), який у той час, як i Музей українського народного мистецтва, перебував на територiї Київської Лаври. Там Анатолiя Пасiчного полонила етнографiчна стихiя. Захоплення народним мистецтвом подiляла його обраниця, студентка того ж закладу Зоя. 1967 року, пiсля закiнчення училища, молоде подружжя потрапило до Одеси.
Тут тривалий час обоє працювали оформлювачами в Художньому фондi. Крiм занять образотворчим мистецтвом, Анатолiй багато читав наукової лiтератури: з мистецтвознавства, iсторiї, культурологiї, — i був у курсi основних подiй мистецького життя Одеси, України. Реалiзувався на теренах педагогiки — викладав профiльнi дисциплiни в дизайн-студiї, а також на художньо-графiчному факультетi ПНПУ iм. К.Д.Ушинського.
Бiльше десятилiття Анатолiй Пасiчний збирав матерiали для термiнологiчного словника пластичних мистецтв — «Образотворче мистецтво», який зазнав два видання. Перше, неiлюстроване, побачило свiт 2003 року в тернопiльському видавництвi «Навчальна книга — Богдан». Друге, повнокольорове, вийшло 2007 року у київському видавництвi «Факт» солiдним накладом — 5000 примiрникiв.
Сьогоднi це найбiльш повний словник-довiдник українською мовою, який включає понад 3000 термiнiв з етимологiєю, причому майже кожен другий супроводжується кольоровою iлюстрацiєю. Анатолiй Пасiчний як автор-упорядник активно використовував зразки нацiонального українського мистецтва, у тому числi твори класикiв i сучасних одеських митцiв, а це близько 40 iмен.
...Анатолiй приваблював людей вiдкритiстю, життєрадiснiстю, бажанням прийти на допомогу. Був аполiтичним, а в сферi культури багато речей сприймав досить критично, не приймав низькопробних зразкiв. Людина активної естетичної позицiї, вiн вiдповiдно реагував на цi виклики як художник i науковець.
Заслуга Анатолiя Пасiчного також в очевидному фактi: як сiм’янин i людина мистецтва вiн причетний до витворення мистецького явища на ймення Зоя Пасiчна. Анатолiй пишався своєю дружиною, обожнював її як жiнку i мисткиню, пiдносив на п’єдестал i служив їй самовiддано, я б сказав, жертовно. Подружжя Пасiчних становило успiшний мистецький тандем.
Зоя Сергiївна, з її фiлологiчною пiдкованiстю i чудовим знанням української мови, допомагала чоловiковi у редагуваннi текстiв його книг.
Майстер-клас, виставка дружини, участь її в народних фестивалях перетворювалися для Анатолiя Пасiчного в найзначнiшi з подiй, для реалiзацiї яких вiн мобiлiзовував увесь свiй наявний ресурс як куратор i художник-дизайнер.
Був рацiональний щодо використання власного часу; вiдчував високу мiру вiдповiдальностi як людина покликання, певної мiсiї та iдеї.
Анатолiй Миколайович жив тим самим свiтом, що й дружина. Вони були однодумцями, сформувалися на однiй культурнiй основi, закоханi в українську праiсторiю i нашу тисячолiтню культуру. Вiн марив давньослов’янською цивiлiзацiєю — вiддаленою реальнiстю, прекрасним мiфом, що будить уяву, надихає на творчiсть, iснує усвiдомлено чи приховано в теперiшньому вимiрi. Образи, що виникали на цьому грунтi, матерiалiзувалися на полотнах його дружини, наприклад, тема «Артанiї».
Анатолiй Пасiчний, як вже йшлося, був генератором iдей, людиною гуманною, «творчої, благодiйної експансiї». Обсяг термiнологiчного словника пластичних мистецтв за останнi п’ять рокiв вiн збiльшив удвiчi. Книзi немає аналогiв в Українi. Ця праця, безумовно, потребує перевидання. Так само чекає на свого видавця i згадуваний посiбник з графiчного дизайну. Було б доречно органiзувати також ретроспективу його графiчних i живописних творiв.
Володимир Кудлач. Фото автора