|
|
   |
Напочатку варто нагадати, що перше видання «Кобзаря» Т. Г. Шевченка розпочинається з балади, яка має назву «Причинна» й написана 1837 року в холодному Санкт-Петербурзi. Вже з першого рядка поетичного твору вiдчувається неспокiй у душi автора i неспокiй вiкопомної рiки України: «Реве та стогне Днiпр широкий...». I хоча цей поетичний твiр був написаний ще молодим поетом, проте вiн привернув увагу багатьох композиторiв й навiть уславлених творцiв мелодiйної наснаги людських сердець: М. Лисенка, Г.Давидовського, Є. Турли...
Але до душi народу припала мелодiя викладача музики Данила Яковича Крижанiвського. Народився цей талант на Херсонщинi в родинi священика 17 (29) грудня 1856 року. По закiнченнi Єлисаветградського духовного училища успiшно опанував курс Одеської духовної семiнарiї. Та потяг до знань спрямував юнака до iсторико-фiлологiчного факультету Новоросiйського (Одеського) унiверситету 1882 р. Разом з дипломом Данило Крижанiвський отримав i посаду вчителя латинської мови Болградської чоловiчої гiмназiї. А з 1884 року вiн викладає росiйську та церковнослов’янську мови. Незважаючи на вiдстань та незручнiсть добуватися до великого портового мiста, Данило Якович пов’язав своє громадсько-патрiотичне життя з Народним домом, що був розташований у давньокозацькому закутку Одеси з iсторичною назвою — Пересип. Активiсти цього народного творчого осередку вiдповiдно до тодiшнiх умов боролися не лише за збереження й подальший розвиток української культури, а й за збереження нацiонального корiння чудового Причорноморського краю.
Д. Я. Крижанiвський 1886 р. в одеському видавництвi «Цанотi» (С. Бальц) надрукував 4 своїх музичних твори: «Причинна» («Реве та стогне Днiпр широкий»), «Чи у полi, чи у борi», «Я жду тебя», «Спи, крепко спи!» пiд загальною назвою: «Романсы и песни — музыка Д. Крыжановского». Авторiв поетичних текстiв тодi не названо.
Спочатку пiсня «Реве та стогне Днiпр широкий» складалася з дев’яти строф. А згодом була скорочена до трьох. Такою вона залишилася на вiки.
Реве та стогне Днiпр широкий,
Сердитий вiтер завива,
Додолу верби гне високi,
Горами хвилi пiдiйма.
I блiдий мiсяць на ту пору
Iз хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синiм морi,
То виринав, то потопав.
Ще третi пiвнi не спiвали,
Нiхто нiгде не гомонiв,
Сичi в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипiв.
Ця пiсня Тараса Шевченка та Данила Крижанiвського вельми припала до душi не лише прихильникам спiву, а всьому вкраїнському народовi, тому вона частенько друкувалася, незважаючи нi на якi державнi заборони. У одеситiв досьогоднi зберiгаються видання її з посвятою Марковi Лукичу Кропивницькому. Ясна рiч, великий актор, режисер, драматург i до того ж автор мелодiй до кiлькох власних українських пiсень був вельми радий посвятi й двiчi — 1886 i 1896-го, непевних рокiв для українського мистецтва, намагався добути дозвiл на велелюдне виконання пiснi «Реве та стогне Днiпр широкий». Але царська цензура залишилася впертою та жорстокою. Та великий українець не поступився своїм бажанням.
Одного разу на кону зали Народного дому при завершеннi вистави, незважаючи на присутнiсть, як i завжди, полiцейського, Марко Кропивницький заспiвав не ту пiсню, яка мала завершити п’єсу, а мрiю свого серця — «Реве та стогне Днiпр широкий». Його вiдразу пiдтримали всi актори, що були на сценi. Полiцейського нiби вiтром винесло на вулицю. Та ненадовго. Вiн повернувся з гуртом «спiвбратiв» в унiформi. Але тi розгубилися, бо пiсня все набувала й набувала сили. Глядачi посхоплювалися з мiсць i приєднали свої голоси до акторських. Краса мелодiї i сила душi людської виповнювала залу, Пересип, Одесу й линула замисленою Україною.
Що стосується мелодiї пiснi «Реве та стогне Днiпр широкий», то її кiлька разiв удосконалював сам автор музикального зачарування. Обробляли вельми популярну пiсню також iншi композитори. Серед них М. Лисенко, В. Косенко, Г. Давидовський, Є. Турла, Г. Хоткевич. А. Правдюк робив кiлька аранжувань. Вiн стверджував, що згадана пiсня є шедевром української нацiональної музики й витримала п’ятнадцять перевидань. А вiдомий український професор музики
Л. М. Ревуцький робив висновок, що подiбних авторських пiсень, що стали народними на високому рiвнi, записано бiля двохсот.
Пiсля революцiї 1905 року в Росiйськiй iмперiї було скасовано заборони, що стосувалися української мови та культури в цiлому, i в Москвi вiддiлення фiрми «Метрополе рекорд» (Фрейд Марк) з випуску грамофонних платiвок записало пiсню «Реве та стогне Днiпр широкий» у виконаннi «Малороссiйского хора под управлением артиста императорских театров А. И. Савицкаго» (1909). З другого боку платiвки у тому ж виконаннi було вiдтворено український народний романс «Сонце низенько».
Минуло багато часу, й нещодавно, вже в XXI столiттi, на Пересипськiй вулицi Одеси, на будинку, в якому ранiше мешкав композитор-педагог Д. Я. Крижанiвський, де створено мелодiю пiснi «Реве та стогне Днiпр широкий», вiдкрили й освятили меморiальну дошку, що привертає увагу перехожих i стверджує безсмертя культури вкраїнського народу, незаперечною часткою якого є й одесити.
Олег Олійників. Письменник