|
|
   |
Минуло 200 рокiв вiд дня народження видатного українського спiвака, творця першої української опери «Запорожець за Дунаєм» Семена Степановича Гулака-Артемовського.
Народжений на Черкащинi в родинi городищенського священика, Семен Степанович за сiмейною традицiєю мав успадкувати професiю батька. Так воно, очевидно, i сталося б, якби не одна обставина. Вiн справдi був вiдданий до Київського духовного училища, де з успiхом спiвав у хорi Михайлiвського монастиря, вражаючи слухачiв рiдкiсної сили й краси баритоном. Однак зустрiч його в 1838 роцi з видатним росiйським композитором Михайлом Глiнкою круто змiнює життя юнака. Почувши спiв Гулака-Артемовського, Глiнка вирiшив забрати його до Петербурга, бо саме тодi йшов набiр спiвакiв до придворної капели. Однак, коли вони приїхали до Петербурга, то вакантних мiсць у капелi вже не було. I Глiнка почав готувати молодого спiвака на оперну сцену. Вiн поселяє його в своєму домi, дає йому першi уроки вокального мистецтва, а пiсля численних клопотань домагається, не без труднощiв, аби Гулака-Артемовського було вiдправлено на навчання за кордон. А органiзований Глiнкою концерт молодого спiвака частково вирiшує i фiнансове питання. Отже, протягом трьох рокiв Семен Степанович навчається у кращих педагогiв Францiї та Iталiї. У 1841 роцi вiн дебютує на сценi Флорентiйської опери, де спiває протягом одного сезону, але досягає значних успiхiв. У 1842 роцi Гулак-Артемовський повертається в Росiю, де стає солiстом Петербурзької опери. Вiн швидко опановує новий репертуар i невдовзi виступає в прем’єрi опери М. Глiнки «Руслан i Людмила», де роздiляє лаври з вiдомим спiваком Йосипом Петровим. Крiм того, чимало виступає в концертах. Але в 1846 роцi, у зв’язку з засиллям iталiйських спiвакiв, його переводять до московського Великого театру, де вiн також спiває Руслана та iншi партiї в росiйських та зарубiжних операх.
Потiм вiн знову повертається до Петербурзької опери, де з успiхом працює до 1864 року. Але виступає не лише на опернiй сценi. Вiн бере участь в петербурзьких концертах, а також у драматичних виставах. Зокрема, Гулак-Артемовський виконує ролi Виборного та Чупруна в «Наталцi Полтавцi» та «Москалi-чарiвнику» I. Котляревського, Грицька в «Козаку-вiршувальнику» О. Шаховського, а також у власних музичних дивертисментах: Запорожець-бандурист («Українське весiлля»), Староста («Нiч напередоднi Iванового дня»), Старий циган («Картина степового життя циган»).
Але С. Гулак-Артемовський увiйшов у iсторiю нашої культури i як видатний композитор, зокрема творець першої української нацiональної опери «Запорожець за Дунаєм», яку вiн написав протягом 1862-1863 рокiв за власним лiбретто, сюжет якого йому пiдказав вiдомий український iсторик Микола Костомаров. Прем’єра опери вiдбулася 14 квiтня 1863 року зз участю самого С. Гулака-Артемовського, який блискуче виконав партiю Iвана Карася. Але, незважаючи на успiх, його становище в театрi було невиразним, i невдовзi його знову переводять до московського Великого театру. Тут вiн бере участь в московськiй прем’єрi «Запорожця за Дунаєм», яка проходить також з неабияким успiхом. Через рiк Малий театр також зважився на постановку опери, але обмежився лише однiєю виставою. Все це свiдчило про негативне ставлення царизму до нацiональних культур. А невдовзi й самого композитора i спiвака було звiльнено з театру.
I все ж, незважаючи на цi прикрощi, С. Гулак-Артемовський, будучи демократичною людиною, пiдтримував тiснi контакти з дiячами росiйської музичної культури. Вiн перебував у дружбi й приязнi з М. Глiнкою, Й. Петровим, Д. Леоновою. До речi, з розрахунку на її голос вiн написав партiю Оксани в своїй оперi. Але найбiльша дружба його зв’язала з великим українським поетом Тарасом Шевченком, якого вiн дуже любив i пiдтримував матерiально. Як вiдомо, пiсля смертi поета вiн взяв участь в концертi пам’ятi Т. Шевченка. Гулак-Артемовський нiколи не поривав зв’язкiв з рiдною Україною. У 1844 роцi вiн здiйснив концертне турне по рiдних мiсцях.
Взагалi С. Гулак-Артемовський був всебiчно обдарованою людиною. Крiм сказаного вище, вiн чудово малював, здiйснив проект петербурзького водопроводу. Крiм того, уже в Москвi активно зайнявся практичним лiкуванням людей гiпнозом, у результативнiсть якого вiн глибоко вiрив. Вiн приймав у себе щодня по 30-40 осiб, не беручи з них за сеанси гiпнозу жодної копiйки. Майже 10 рокiв вiн займався лiкарською практикою. Помер вiн 5 квiтня 1873 року в Москвi.
На жаль, Семен Гулак-Артемовський нiколи не бував у Одесi, принаймнi в джерелах це не зафiксовано. Але з його безсмертною оперою «Запорожець за Дунаєм» одесити познайомилися ще в кiнцi XIX столiття, завдяки українським музично-драматичним трупам М. Коропивницького, О. Суслова, О. Ярошенка, якi тут неодноразово гастролювали. Зокрема, 28.12.1901 року українська трупа О. Ярошенка показала в Одесi «Запорожця за Дунаєм», де головну партiю виконував сам антрепренер. Крiм того, одеськi театри часто для постановок славнозвiсної опери використовували вiдомих гастролерiв. Так, 21.06.1916 року театр Л. Сибiрякова здiйснив першу в Одесi власну постановку «Запорожця за Дунаєм», де були зайнятi: Iван Алчевський (Андрiй), Платон Цесевич (Карась), Олена Івонi (Одарка), Онисим Суслов (Султан). Але були цiкавi й мiсцевi постановки опери. Зокрема, 16.05.1918 року в Лiтньому народному саду-театрi йшов «Запорожець за Дунаєм» за участю мiсцевих спiвакiв: партiю Одарки виконувала Золотницька, Оксани — Нестурх (володарка чудового сопрано), Карася — Смирненко, а Султана — вiдомий баритон Коваленко. Про це повiдомляла одеська газета «Вiльне життя» (18.05.1918).
А на сценi Одеської опери «Запорожець за Дунаєм» вперше було поставлено 29.04.1919 року. Карася виконував славетний Платон Цесевич, Андрiя — Iван Гриценко, а Одарку — Ольга Грозовська. З того часу опера зайняла чiльне мiсце в репертуарi театру i постiйно ставилася на сценi Одеської опери. Назвемо й кращих виконавцiв цiєї уславленої й улюбленої одеситами опери. Партiю Карася, крiм П. Цесевича, виконували О. Каченовський, П. Дума, М. Дорош, Одарки — О. Петляш, О. Благовидова, О. Жуковська, I.Воликiвська, Р. Сергiєнко, Андрiя — Ю. Кипоренко-Доманський, С. Данченко, Н. Топчий, А. Дуда, А. Капустин, Султана — В. Снiбровський, М. Гришко, Г. Дранов, Оксани —
Г. Полiванова, Н. Мельник, Т. Симановська. Серед гастролерiв були талановитi виконавцi Карася (I. Паторжинський, М. Донець), Одарки (М. Литвиненко-Вольгемут, В. Гужова). I хочеться вiрити, що ця талановита й вiчно молода, глибоко нацiональна опера завжди буде чарувати вдячних слухачiв-одеситiв.
Iван Лисенко. Заслужений дiяч мистецтв України