|
|
   |
Колектив Одеської нацiональної музичної академiї iменi А. В. Нежданової дiяльно, з молодечим ентузiазмом готується вiдзначати у нинiшньому роцi свiй сторiчний ювiлей. Золотi сторiнки iсторiї першого музичного вузу на теренах України мiстять сотнi iмен високообдарованих педагогiв, ще бiльше — випускникiв: вокалiстiв, скрипалiв, пiанiстiв, композиторiв, якi прославляють альма матер своїми талантами не лише на просторах вiд Карпат до далекого Сходу, але й у всьому свiтi. Варто погортати унiкальне видання — «Словник спiвакiв України», укладений Iваном Лисенком, щоб переконатися, наприклад: пiдготовленi в Одесi вокалiсти з успiхом виступали на кращих оперних сценах кiлькох континентiв, виконуючи провiднi партiї.
Але перенесемося у 1913 рiк. Кому ж випала доленосна мiсiя очолити консерваторiю в Одесi, яка через десятилiття заслужено одержала високе найменування нацiональної академiї?
Ми маємо намiр розповiсти про усiх ректорiв вузу-ювiляра.
В минулому музична освiта в Одесi розвивалася у таких органiзацiйно-статусних формах: приватнi уроки — курсове навчання — заснування музичного училища. У 1908 роцi звiльнилася посада керiвника цього закладу. Голова мiсцевого вiддiлення iмператорського музичного товариства граф В. Орлов звертається за рекомендацiями до визнаних спецiалiстiв у Санкт-Петербурзi. Римський-Корсаков i Глазунов в один голос називають iм’я Вiтольда Йосиповича Малiшевського.
Майбутнiй композитор, диригент i педагог народився 20 липня 1873 року в Могилевi-Подiльському. Його батько був учасником польського повстання 1863 року. Царський режим багатьох бунтарiв вiдправив до Сибiру. Шляхтичу Йосипу Малiшевському випало вибратися на Кавказ — мав хворi легенi. Вiдбувши заслання, вiн перебирається ближче до батькiвщини — в Україну. Первiсток у родинi їде до столицi Росiйської iмперiї — одержувати освiту. Спочатку рiк слухає лекцiї в унiверситетi, далi — закiнчує... Вiйськово-Медичну академiю. У 25-рiчному вiцi починає проходити консерваторськi класи контрапункту, фуги, композицiї. Працелюбний учень своїх майбутнiх поручителiв перед Одесою — Римського-Корсакова i Глазунова — виявляє неабияке обдарування симфонiста. Пiсля закiнчення консерваторiї (1902 р.) Вiтольд Малiшевський тричi виграє конкурси «Бєляєвського гуртка» як композитор. Меценат видає першi симфонiї молодого автора, iншi твори.
В Одесi новий директор училища на початку переводить учбовий процес на програми Санкт-Петербурзької консерваторiї, створює клас композицiї. Вiтольд Йосипович ефективно дбає про створення професiйно мiцного колективу педагогiв.
Тож коли у 1913 роцi постало питання про створення Одеської консерваторiї, на посадi ректора затвердили Малiшевського — альтернативи не було. В наступнi вiсiм рокiв вiн яскраво заявив себе в царинах композиторства, музикознавства, диригування, педагогiки i органiзацiї професiйної музичної освiти. 1915 року видає теоретичну працю «Вчення про модуляцiї».
Малiшевський стояв бiля керма консерваторiї у важкi, голоднi, незрiдка небезпечнi роки першої свiтової вiйни, пiсляреволюцiйної пори громадянського протистояння — збройного включно. Його бачать не лише в консерваторiї, але й за диригентським пультом в оперному театрi, на виступах мiського симфонiчного оркестру. Та коли в Одесi остаточно утвердилася бiльшовицька влада, вона взялася рiшуче змiнювати не лише суспiльнi вiдносини, але й духовнi традицiї, засади культури. Ламала долi людей, перекреслювала набутки i досягнення.
У 1921 роцi Малiшевський з родиною виїздить до Польщi. Одержує посаду професора Варшавської консерваторiї, пiзнiше очолює вищу Школу музики iменi Шопена, викладає у Варшавськiй консерваторiї. Визнанням заслуг i творчостi маестро стало його призначення головою журi першого мiжнародного конкурсу пiанiстiв iменi Шопена (1927 р.).
Творчий доробок В. Малiшевського складають 5 симфонiй, балет «Борута», Реквiєм, Меса, Концерт для фортепiано з оркестром, сонати, струннi квартети i квiнтет, п’єси для фортепiано i низка iнших творiв. їх автор поривався у 30-i роки минулого столiття приїхати до Одеси з концертом. В листах до свого учня, композитора Миколи Вiлiнського, вiн висловлює бажання «побувати там, де залишив рiдних, друзiв, учнiв, плоди своєї працi, дорогi могили...» Однак ностальгiя за Одесою залишилась нездiйсненною мрiєю: бажання здiйснити концерт за власною участю до 25-рiччя заснування консерваторiї припало на глуху пору репресiй та шпигуноманiї. Добре, що, як нинi кажуть, «не зрослося»... Помер Вiтольд Малiшевський 18 липня 1939 року у передмiстi Варшави.
Нинiшнього лiта минає 140 рокiв вiд народження Малiшевського — помiтної постаттi музичної культури двох слов’янських народiв. В Українi, зокрема в Одесi, це привiд для належного вшанування його пам’ятi, зокрема й меморiальною дошкою.