|
В Одесi та за її межами Олега Семеновича Олiйникова знають у багатьох творчих iпостасях. Його вiршi просякнутi лiризмом, музичнiстю словесного ряду, тож композитори охоче кладуть їх на музику. Проза населена не клонами хрестоматiйних образiв чи модними привидами постмодерну, а розгортає сюжети на основi iсторичних фактiв чи подiй, можливо, призабутих з плином iсторiї або ж iгнорованих на догоду мiнливим офiцiйним концепцiям. А ще Олiйникова шанують в колах краєзнавцiв, дослiдникiв театральної i музичної бiографiй Одеси i Причорномор’я.
14 сiчня 1938 року в родинi, де сплелися двi гiлки — потомкiв чорноморських козакiв та одеських рибалок, знайшовся, як кажуть у народi, хлопчик. Вiче прибережного провулку на Великому Фонтанi пiдтримало батькiвський вибiр iменi — нехай росте Олегом. I на все життя море стало важливою складовою життя, творчостi, пошукiв ювiляра. Бо i морехiдне училище закiнчував, i служив на вiйськово-морському флотi, i кiлька десятилiть викладав українiстику та естетику в профiльних середнiх учбових закладах.
Українська прозова маринiстика не надто багата вартiсними творами, особливо ж опублiкованими в останнi десятилiття. Однак навiть найдоскiпливiший укладач тематичної антологiї не обiйшовся б без оповiдань i повiстей Олiйникова. Заслуговують респекту багаторiчнi зусилля письменника в царинi популяризацiї героїки чорноморцiв, починаючи вiд козацьких походiв на Царгород i флотських звитяг Сагайдачного.
Олена Кiндратiвна, мати Олiйникова, закiнчила Марiїнську гiмназiю, була знайома з Вiрою Холодною, коли та разом з колегами по нiмому ще кiно опинилася в розбурханiй революцiєю i громадянською вiйною Одесi. Але обставини склалися так, що Олена Рагуцька не змогла одержати омрiяну мистецьку освiту i майже все життя працювала на заводi шлiфувальницею. На втiху трьом синам, сусiдам по Байдарочному провулку, де проживали сiм’ї морякiв i рибалок, зберегла талант солоспiву, проникливого виконання народних пiсень i романсiв. Колекцiя рiдкiсних патефонних платiвок донинi нагадує Олегу Семеновичу про уподобання матерi. Завдяки їй вiн змолоду учащав до театру опери i балету, обiзнаний з класикою музичної комедiї. З особливим пiєтетом вiдвiдує український музично-драматичний театр: адже на його сценi грав i ставив авторськi спектаклi його двоюрiдний дiд по матерi Микола Альбиковський. Яскравим представникам вокальної культури, нацiонального театру, одеської «Просвiти» та Громади Олiйникiв присвятив десятки розвiдок та есеїв, низку книг. Рiдкiсно працьовитий, взiрцево моральний письменник i дослiдник здатен вловлювати i пiдсилювати творчу енергетику рiдного мiста, дбати про духовнi акумулятори родоводу. З роси i з води вам, Олеже Семеновичу!