|
|
   |
Варто назвати дату народження Михайла Євгеновича Циби — 18 сiчня 1928 року, аби стало зрозумiло, якi випробування випали на його долю. Спочатку батька, а потiм усю родину голодний мор вигнав з села до Луганська. Матiр вiдбула 5 рокiв в гулагiвських таборах.
Ще пiдлiтком, восени 1941 року, Михайло став за верстат, обточуючи деталi снарядiв для фронту, що наближався. В роки окупацiйного лихоліття вiн з братом знову повертається до села, приреченого на майже первiсне iснування. Вiдразу пiсля звiльнення краю вiд фашистiв сiдає за кермо трактора.
Служити в армiї випало у десантних вiйськах. За сiм рокiв досконало оволодiв технiкою десантування з парашутом, квалiфiкацiєю радиста, одержав офiцерськi погони.
Пiсля демобiлiзацiї їде до Москви поступати в iнститут кiнематографiї. На вирiшальному екзаменi, у присутностi свiтил кiно, Цибi двiчi пiдряд довелось сказати «Не знаю». Почув дошкульну реплiку, що, мовляв, сценарист має знати дуже багато. Вчорашнiй десантник «рвонув кiльце» характеру:
— А ви знаєте, скiльки хвилин парашутист при падiннi може витримати в протигазi? А ви знаєте, що таке добу орати на тракторi без закритої кабiни в осiнню негоду? А ви знаєте...
Професор, який набирав групу майбутнiх сценаристiв, пiдбiг до Циби: «Я вас беру. У вас попереду п’ять рокiв, щоб нам це розповiсти, навчитися використовувати життєвий досвiд у кiно».
Пiсля закiнчення вузу Михайло Циба працював на Ялтинськiй i Одеськiй кiностудiях. За його сценарiями було поставлено два повнометражних i стiльки ж короткометражних фiльмiв. Але один iз сценарiїв кiлька разiв «рубали» у Києвi та Москвi. Тодi автор переробив його у повiсть i подав до видавництва «Маяк». Книжка пiд назвою «Бесстыжая» вийшла тиражем 65 тисяч примiрникiв. Повiсть розкупили за кiлька днiв, у бiблiотеках читачi записувалися в черги за книжкою. Обком партiї перестрахувався негативною оцiнкою лiтературного дебюту Циби у закритiй постановi. Скорiш за все, блюстителiв моралi обурила виклична назва i потужний тираж книги. Бо ж в СРСР, як висловилася одна дамочка пiд час мiжнародного телемосту, «сексу не було». I безсоромностi також.
Десантування Михайла Циби в лiтературу було особливо успiшним — в подальшому вiн видав два десятки романiв i повiстей загальним тиражем у чверть мiльйона примiрникiв. До свого поважного ювiлею Михайло Євгенович одержав з Луганська першу книгу п’ятитомника вибраного, який вiн сподiвається завершити за рахунок скромної пенсiї.