|
|
   |
Магiя Слова здружила двох Борисiв — Нечерду i Дерев’янка — ще на початку 60-х рокiв минулого столiття. Обидва працювали в обласнiй, пiзнiше — у зональнiй молодiжнiй газетi. Обидва зi студентських рокiв виявили лiтературнi здiбностi.
Пiсля виходу перших збiрок вiршiв Нечерда пiшов шляхом лiтературної професiоналiзацiї. Дерев’янко не покинув царину журналiстики, швидко вирiс як багатоплановий, вдумливий та iнiцiативний газетяр, харизматичний органiзатор.
Очоливши у 35 рокiв новостворену «Вечернюю Одессу», Борис Федорович не поривав з широким лiтературним середовищем. Вiн послiдовно залучав до виступiв у газетi не лише землякiв — I. Рядченка, В. Фащенка, Г. В’язовського, I. Гайдаєнка, С. Стриженюка, А. Колiсниченка, Т. Федюка, Ю. Михайлика та iнших, але й знаних письменникiв з Києва, Москви, Ленiнграда та зарубiжжя, назвемо хоча б М. Дудiна, А. Львова.
Бiльше половини поетичного доробку Бориса Андрiйовича Нечерди пройшло вимогливу читацьку апробацiю на сторiнках «Вечерней Одессы». Тож не випадково iм’я поета було серед iмен двадцати одного лауреата конкурсу «Люди дела», який започаткував 1993 року Редактор газети. Дерев’янко творчi успiхи поцiновував на рiвнi з досягненнями в iнших сферах дiяльностi людини.
Б. Ф. Дерев’янко загинув 11 серпня 1997 року. Рiвно через 5 мiсяцiв не стало Б. А. Нечерди. Тезки, порiдненi Словом, членством у творчих спiлках письменникiв i журналiстiв, навiть не перейшли пенсiйний життєвий рубiж. Вони ще багато могли здiйснити самовiдданим служiнням людям i правдi...
11 сiчня минуло 15 рокiв вiд смертi лауреата Шевченкiвської премiї (посмертно) поета Бориса Нечерди. Художник Володимир Кабаченко, який пише вiршi, мистецтвознавчi статтi, створив картину-алегорiю, яку пересiкають вражаючi рядки поета. Пам’ятаймо людей, якi присвятили життя творчому неспокою.