|
|
   |
У грудні нинішнього року в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова відбувся перший випуск магістрів журналістики.
«Функціональні особливості публіцистики Бориса Дерев’янка» — така тема однієї із магістерських робіт, захищених цьогорічними випускниками. Дана робота виконана студенткою Наталією Кравчук під керівництвом доцента О.В. Пархітька.
У вагомій за значенням і значній за обсягом творчій спадщині Б. Дерев’янка авторка дослідження вирізнила публіцистику політичну, економічну, спортивну та культурологічну і з’ясувала функціональні особливості цих різновидів публіцистики у радянську добу та в період незалежності України.
Окремі спостереження молодої дослідниці, які стосуються публіцистики Б. Дерев’янка, — знакової постаті в одеській, та й не лише в одеській, журналістиці останньої третини ХХ століття, пропонуємо увазі читачів.
Публіцистична спадщина Б. Дерев’янка є багатогранною незалежно від тематичної спрямованості. У своєму доробку відомий журналіст осмислює актуальні політичні, економічні, культурні та спортивні проблеми. Б. Дерев’янко використовує майже всі жанри, проте найчастіше звертається до нарису та есе. Активно використовує такий різновид, як проблемний нарис. Автор детально досліджує політичний, культурний, економічний зріз часу, розмірковує про місце звичайного громадянина в суспільстві.
У своїх публікаціях Б. Дерев’янко постійно апелює до минулого та звертає увагу на те, як тогочасні події вплинули на сучасну ситуацію. Розглядає ситуації можливого розвитку подій, робить прогнози. Найбільше відомого журналіста цікавила політична та спортивна проблематики — це загалом складає 70-75% від загальної кількості матеріалів.
Творчий доробок Бориса Федоровича відзначається сміливістю авторської позиції...
Матеріали на економічну проблематику займають значно менше місця в публіцистичному доробку Б. Дерев’янка, ніж політика та спорт. Проте, незважаючи на такий стан речей, економічна публіцистика автора мала важливе значення та впливала на суспільство. Особливої цікавості даному аспекту надає те, що журналіст знав такі теми, як спорт та політика, із середини, а ось про економіку йому доводилося писати переважно з позиції «людини зі сторони», оскільки Б. Дерев’янко не мав спеціальної освіти в цьому напрямку.
Слід зазначити, що інтерес журналіста щодо даної проблематики не був стабільним. Перші матеріали Б. Дерев’янка стосувалися ситуації на селі. Це не дивно, оскільки відомий журналіст є вихідцем з області. Стосовно цього факту своєї біографії редактор згадував: «З середини п’ятдесятих і до початку сімдесятих років головна адреса моїх журналістських інтересів знаходилася на селі...».
У публікаціях економічного напряму автор набагато виваженіше, без емоцій, підходить до ситуації, ніж робить це в політичній публіцистиці. Домінуючою виступає організаторська функція.
Лише зрідка Б. Дерев’янко дозволяє собі в економічній публіцистиці експресивну лексику. Її він використовує, зокрема, у матеріалах середини 90-х років, коли зростала тіньова економіка та множилися корумповані угрупування, які на той час стали грати чи не вирішальну роль у суспільстві. Це була одна із тих тем, за яку можна було поплатитися життям, але Б. Дерев’янко — не з лякливих. Згадки про угрупування, що займаються рекетом, присутні в публіцистиці редактора. У своєму матеріалі «Міліція — чия, береже — кого?» автор не тільки критикує представників силових структур, але і роз’яснює економічні обставини формування корумпованих груп: «Чим ширше в країні розросталася тіньова економіка, тим більше розкладалася владна верхівка, тим частіше виникали мафіозні угрупування...».
У 1995 році тон та емоційність публікацій знову змінюються. Виваженість думки та певна нейтральність поступаються їдким реплікам щодо як влади, так і громадян. Тим більше, що з середини 90-х стало активно проявлятися розшарування суспільства.
Подібний розвиток подій Б. Дерев’янко прогнозував відразу після здобуття незалежності. Матеріал, в якому редактор розмірковує про складну ситуацію, називається просто: «Бідняк, багач...». Мова у публікації йде про великий капітал та його заможних власників, які залишили своїх співвітчизників за межею бідності.
Культурологічна публіцистика Б. Дерев’янка підпорядкована ідеї виховання читача.
Розмірковування про мораль наявні майже у всіх публікаціях автора, навіть якщо вони не присвячені культурі. Говорити про політику в першому абзаці, а завершити статтю виховними настановами — це важлива риса публіцистики Б. Дерев’янка.
Естетична функція у матеріалах редактора «Вечірньої Одеси» з’являється вкрай рідко. Лише в поодиноких випадках її можна назвати домінуючою. Особлива увага в таких публікаціях приділялася Одесі, де відомий журналіст провів значну частину свого життя. Публіцист неодноразово згадував про значення нашого міста не тільки для України, але і для всього світу: «Одесити дуже люблять говорити про своїх земляків, які на якійсь царині досягли визнання... Ходить навіть така фраза: «Всі талановиті люди вийшли з Одеси».
Зазначимо, що самі культурні події рідко поставали об’єктом матеріалів Б. Дерев’янка. Значно пильніша увага приділялася стосункам, наприклад, театру та влади. У подібних матеріалах естетична функція не є домінуючою.
Наприкінці 80-х років відомий журналіст дещо відходить від театральної тематики, яка до того домінувала в його матеріалах. Відтепер перше місце займає телебачення. В полі зору Б. Дерев’янка — зміни, які почали відбуватися у зв’язку з розширенням і зростанням впливу телепростору.
Переймається у своїх матеріалах Б. Дерев’янко і проблемами культурної освіти молоді. Протягом тривалого часу це питання майже не піднімалося на сторінках преси. Причина банальна, і точно така ж, як у незначної уваги до культури загалом. У кризові часи на першому плані перебували політика та економіка, про інші сфери йшлося тільки вряди-годи.
Проблема зайнятості молоді у вільний від навчання і роботи час існувала завжди, проте особливо загострилася у 90-ті роки, коли економічна криза в незалежній країні практично знищила осередки культури в регіонах. Місцеві клуби та дискотеки опинилися у жахливому стані. Цій проблемі Б. Дерев’янко присвятив матеріал «Титанік» тонув, а люди на верхній палубі співали і танцювали». Молодь у відкритому листі поскаржилася на поганого диск-жокея, що і стало приводом журналістського есе. Автор і в даному разі не уникає своєї улюбленої функції у публіцистиці — виховання. Він звертається до представників молодого покоління: «Я розумію, що є люди, яких саме така життєва позиція — танці з вечора до ранку, танці до втрати свідомості — якраз і влаштовує. Не підгравайте їм. Не потрібно на себе брати, раніше часу, дорослі турботи, але необхідно хоча б намагатися зрозуміти їх...».
Культурологічна публіцистика Б. Дерев’янка не є такою кількісно великою, як наприклад, політична, але слід наголосити, що журналіст добре розумів важливість культури у суспільстві і приділяв її проблемам значну увагу. З настанням незалежності функціональні особливості даного різновиду публіцистики змінилися, автор більше схиляється до естетичної функції, яка, на думку науковців, цілком відповідає даній проблематиці.
Для Б. Дерев’янка спорт, зокрема футбол, — це чи не одне з найголовніших захоплень всього життя. Адже свого часу сам журналіст грав, тому мав добре уявлення про особливості цього виду спорту. Переважна більшість публіцистичних матеріалів, спогадів та записів у щоденнику були опубліковані минулого року у книзі «М’яч круглий, поле зелене...».
Провідним жанром спортивної публіцистики Б. Дерев’янка є переважно есе, дещо рідше зустрічається нарис (проблемний та портретний, іноді подорожній). Характерною рисою спортивного доробку Бориса Федоровича є домінування суб’єктивного та емоційного «я» автора, особливо в есе.
Героями спортивних матеріалів редактора «Вечірки» стають не тільки футболісти, але і вболівальники та керівники вітчизняного футболу. Головна функція майже всіх матеріалів Б. Дерев’янка — виховна. Автор публікацій чітко підмічає риси героїв.
Він не тільки аналізує гру футболістів, а й веде мову про довколафутбольні проблеми. Подібних публікацій у доробку відомого одеського журналіста десятки. Ось одна з них під назвою «Ще про матч, і не тільки», де йде мова про бешкетування фанів: «Дорогі хлопці! Не слід ганьбити Одесу. Її слава, її репутація — ваша також».
Серед жанрового розмаїття творчості Б. Дерев’янка іноді зустрічається фейлетон. У матеріалі «Футбол, не відлякуй надію» автор робить аналіз ролі футболіста у попередні десятиліття та в сучасному житті. У цьому матеріалі зустрічається не одна іронічна репліка, хоч такий стиль не характерний для Б. Дерев’янка.
За сміливі матеріали Б. Дерев’янко неодноразово піддавався критиці не тільки тренерами, гравцями, але й уболівальниками. «З 1987 року, — зазначав Б. Дерев’янко, — регулярно писати про футбол я перестав. ... Вболівальники сварили мене не тільки за необ’єктивне ставлення, як їм здавалось, до того чи іншого гравця, але і до команди в цілому».
Своєрідність людських образів, які створював журналіст, полягає в органічному поєднанні загальнолюдських рис і цінностей, притаманних тільки даній особистості. Загальнолюдськими цінностями виступають типові для спортивних матеріалів Дерев’янка колективізм, патріотизм, скромність, бойовий дух, уміння проявляти лідерські якості у скрутному становищі. Особисті якості відтворюються у текстах журналіста за допомогою нетипової реакції або поведінки персонажа, промовистої ситуації, однієї влучної фрази. Можна впевнено стверджувати, що в цих есе повною мірою відчувається уважність і чутливість Б. Дерев’янка до людей.
Чільне місце в публіцистиці посідає експресивна лексика. Автор активно застосовує риторичні питання, знаки оклику, при цьому послуговується розмовним стилем, але не уникає професіоналізмів.
У значному за обсягом творі під назвою «Але є спокій і воля» автор розповідає та розмірковує про одеський футбол, починаючи з післявоєнних часів. Частина згаданих подій та фактів є автобіографічними. Автор намагається виховувати читача на прикладах не тільки зірок спорту, але і власному.
З публікацій редактора «Вечірньої Одеси» можна дізнатися про всі нюанси такої гри, як футбол: починаючи від особливостей «гри мільйонів» і закінчуючи проблемами стосунків між гравцями та тренерами. Кожна з частин твору має подальше продовження, розповідає про наступні кроки майбутнього редактора, а тоді футболіста, який міг стати непоганим професіоналом. Фактично, частина читачів мала схожий досвід і могла порівняти свої враження з історією відомого публіциста. Увага приділяється не тільки питанням, що стосуються власне спорту. Головний акцент автор робить на моральній стороні — вихованні справжніх патріотів.
На думку Б. Дерев’янка, головне — це виховання справжнього громадянина, який завжди буде думати не тільки про власні інтереси, але й інтереси інших людей та пам’ятати про те, хто він і звідки.
Часто Б. Дерев’янко розмірковує про майбутнє футболу. Відомо, що в дев’яності роки спорт довго не міг оклигати від економічної кризи, коли внаслідок зменшення фінансування або фактичної його відсутності про розвиток, зокрема, футболу не могло бути й мови. Відродити Одесу як центр футболу Б. Дерев’янко пропонував неодноразово. З точки зору відомого редактора, для цього потрібно небагато, а головне — це бажання, адже колись місто-герой мало підстави пишатися своїми майстрами. Домінує організаторська функція, яка, з точки зору дослідників спортивної публіцистики, не зовсім є характерною: «Колись я говорив, що для відродження Одеси як футбольного центру потрібно десятки два чесних, по-хорошому безумних людей...».
Про свою улюблену команду редактор «Вечірки» пише і в своєму останньому матеріалі під назвою «Розкрутіть «Чорноморець». Будь ласка...»
Творчий доробок Б. Дерев’янка надзвичайно важливий для сучасного і майбутнього поколінь, адже він може допомогти молодим публіцистам зрозуміти особливості роботи зі словом, розібратися в журналістських прийомах. На базі такої творчої спадщини можна сміливо навчати майбутніх фахівців.
Наталія Кравчук