|
Випускники Одеського державного університету внутрішніх справ, отримавши якісну освіту, мають змогу піднятися в обраній професії на ту висоту, де можуть розправити крила. В ОДУВС пишаються випускниками, які носять високе звання поліцейського, стоять на варті прав та свобод українців та присвятили життя боротьбі зі злочинністю.
Начальник відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області полковник поліції В’ячеслав БАРБА:
— Вступати до університету внутрішніх справ вирішив, коли ще був юнаком. В шкільному віці допомагав батькові-рибаку, і часто ми стикались з тим, що браконьєри були на три кроки попереду нас. З дитинства я зрозумів: порушувати закон неправильно. Допомагав співробітникам управління боротьби з економічними злочинами боротися з браконьєрами.
Час навчання в університеті запам’ятався тим, які згуртовані були хлопці нашого взводу. Ми були дуже різні, коли познайомилися, але якими однодумцями за ідеологічними принципами ми випускались з вишу, з якою гордістю ми одягали лейтенантські погони, як розпочинав кожен свій шлях! Всі знання і навички, здобуті в університеті, направлено на сумлінне виконання тієї роботи, яку я виконую кожного дня. Сьогодні є всі умови для кар’єрного зростання наших молодих офіцерів та інших співробітників. Можу зауважити, що основні цінності поліцейського — це вірність присязі та чесність. Чесність, насамперед, перед самим собою. Робіть все по закону, і не доведеться ні перед ким віправдовуватися. Все дуже просто.
Кожному курсанту, молодому офіцеру, хочу сказати: набувайте досвід, можливо, робіть помилки і виправляйте їх, звертайтесь за порадою, але рухайтесь вперед. Сьогодні, будучи в погонах полковника, також інколи роблю помилки, але не помиляється той, хто взагалі нічого не робить. Ми вчимось, нас вчать, але для руху вперед треба робити справу.
Позивний «Шериф»:
— Я казав , що хочу стати міліціонером, ще тоді, коли не міг правильно це слово вимовити. Але теж саме сказав, і коли закінчував школу. Я один з мого класу пішов служити в армію. Потім закінчив курси в Одеському училищі професійної підготовки працівників міліції, став молодшим сержантом. В Одеському державному університеті внутрішніх справ отримав звання молодшого лейтенанта, ще тоді — міліції. Відразу після отримання офіцерського звання працював дільничним інспектором, потім старшим дільничним. В різних підрозділах карного розшуку працював.
Коли на фронті загинув мій друг, розвідник з позивним «Рудік», я прийняв рішення йти на фронт, відстоювати суверенітет та територіальну цілісність України. І помститися за товариша.
У лютому, коли почалися обстріли, я взяв в руки зброю, дрони, БпЛА — проводив повітряну розвідку, виявляв орків і тим зберігав життя наших хлопців. Знаєте, дуже боляче, коли гинуть побратими. І радієш, коли вражаєш ворожі цілі. Взагалі, після отримання зброї НАТО і союзників результати на фронті набагато кращі. Хто сказав, що у росіян друга армія світу? У наших воїнів в підсумках є все необхідне, дякуючи ЗСУ і волонтерам. А в орків — все зразка 1964 року. Аптечки з радянських часів, джгути вже потріскані від часу… І мотивації у них ніякої. Російська пропаганда розповіла їм, що тут нелюди живуть, не нація, а суцільний непотріб, от вони і понесли сюди «руський мир». У нас є засоби масового враження ворога, але ми не можемо працювати по окупованому селу, ми ж не орки.
Багато поліцейських бачив на фронті — вони гідно захищають свою батьківщину. Керівник Баштанського райвідділу поліції Олександр, йому ж Героя треба давати! Все у нас буде добре, території відвоюємо, мир повернемо. Вірте у перемогу, вона вже близько, ми це бачимо.