|
|
   |
Із введенням в світі карантину для України є й свої плюси. Наші громадяни почали більше освоювати внутрішній туризм, тим самим не виводячи гроші з дому, а вкладаючи їх в економіку власної держави. Для України це перевага, проте чи всім задоволені туристи?
Одеситка Ірина Степова цього року подорожувала багато. Була й на Кінбурнській косі, Закарпатті й в Карпатах, в Асканія-Нова, Олешківськіх пісках та багатьох інших прославляючих Україну місцях. Каже, ціни, в порівнянні з Європою, доступні, дороги підлатані або повністю відремонтовані, люди привітні. Та є одне «але» — відсутність інтернет-покриття.
Дівчина багато подорожує, бо може поєднувати свою віддалену роботу з приватним життям. Проте це неможливо, якщо інтернету — брак.
«На Кінбурнській косі я й не сподівалася на інтернет-зв’язок (хоча в деяких місцях він таки був), але в подорожі на Західну Україну зовсім не очікувала Інтернет-зради. Бо там, навіть магістралями, трасами його зовсім не було! В деяких селах й мобільного зв’язку нема, не те що мережі з виходом у світ. Мені довелося повернутися на тиждень раніше із запланованої подорожі саме через відсутність інтернету, — скаржиться Ірина. — Якщо держава закликає українців до внутрішнього туризму, то ж коли будуть блага цивілізації?».
З цим питанням під час зустрічі в рамках спільного проекту Українського кризового медіацентру і Естонського центру міжнародного розвитку ми звернулися до Олександра Шелеста. Він в Міністерстві цифрової трансформації відповідає за забезпечення доступу до швидкісного інтернету і загалом якісного зв’язку для всіх громадян України.
Чиновник повідомив, що наразі працює над основним проєктом: реалізацією інтернет-субвенції, за рахунок якої громади отримають можливість підключати до якісного фіксованого інтернету заклади соціальної інфраструктури, розташовані в тих селах, де відсутнє будь-яке покриття.
«В усьому світі переважною і мало не єдиною технологією, за якою відбувається підключення подібних закладів, — є оптичний інтернет. І на сьогодні уже понад 3300 сіл беруть участь в субвенції й до кінця цього року повинні бути підключені до швидкісного оптичного інтернету. Це дасть змогу не тільки користуватися сучасними послугами в закладах соціальної інфраструктури, які будуть підключені за державний кошт, але і дасть змогу людям, які проживають в цих селах, замовити за адекватну ціну підключення своїх домівок», — пояснив Олександр Шелест.
У цьому році на проведення інтернету в селах виділили майже 500 млн. грн. Цю суму розподілили по всіх регіонах за пропорційним принципом. Всього в планах до кінця року підключити 1,5 млн. українців, які проживають в 3 тисячах сіл.
Перш за все підключають населені пункти, де немає жодного інтернет-провайдера. Інфраструктуру будуватимуть, щоб забезпечити інтернетом соціальні установи — школи, лікарні, бібліотеки, пожежні частини. Далі ж оператори зможуть підключати окремі домогосподарства.
Закупівлі будуть проводити самостійно територіальні громади. У них зможе взяти участь будь-який учасник ринку, який виконає всі умови тендеру. Процес координує Міністерство цифрової трансформації.
«Ми дуже ретельно підійшли до реалізації цієї субвенції і зробили весь процес подачі документів максимально прозорим, зрозумілим та підзвітним», — пояснює Олександр Шелест.
Вже сьогодні будь-яка людина може зайти на спеціально розроблені Мінцифрою дашборди і побачити в режимі онлайн інформацію щодо того, яка громада отримала фінансування, який його розмір, чи вона вже оголосила закупівлю, хто виграв тендер, тощо.
Ключова відмінність від тих програм з розвитку інтернету, які вже були раніше: результати підключення будуть перевірятися і контролюватися за допомогою сучаних технологічних методів.
В кожному закладі, де з’явиться інтернет, проводитиметься спід-тест, де визначатиметься швидкість, за якою надається підключення. Остаточно кошти отримають лише ті, в яких дійсно є якісне оптичне підключення.
За даними Мінцифри за 2020 рік, в Україні кожна третя лікарня не має доступу до інтернету. При цьому 71% українських бібліотек взагалі не підключені до всесвітньої мережі. У той же час 40% шкіл в країні не підключені до оптичного інтернету.
Причина в тому, що значна частина населених пунктів не охоплена оптичними мережами жодного провайдера. Дослідження відомства на той час показали: в більш ніж 15 тис. сіл з населенням близько 3,5 млн. українців абсолютно відсутній швидкісний фіксований інтернет. Тож проект інтернет-субвенції має розв’язати цю проблему.
До слова, Одеська область для реалізації проєкту отримала 21 млн. грн. Передбачається, що у 32 громадах, 215 населених пунктах сільської місцевості нашої області реалізують даний проєкт.
«Другий наш напрям — це розвиток мобільного інтернету. У 2020 році були видані нові ліцензії для мобільних операторів, в яких вперше було зазначено, що вони повинні забезпечити не просто якесь покриття, а конкретні параметри якості послуги, а саме, що швидкість у користувачів повинна бути не менше, ніж 2 мегабіти на секунду, і що такий якісний зв’язок має бути в усіх населених пунктах, де проживає понад 2000 осіб», — коментує Олександр Шелест.
Це означає, що в середньому будуть підключені села з населенням від 500 осіб. По часу проєкт має відбутися в липні наступного року.
Також до кінця 2022 року швидкісний інтернет має бути доступний на всіх міжнародних автомобільних шляхах, а до 2024 року — національних.
В цьому напрямі дива не станеться. Як повідомив чиновник, чітких планів щодо залізниці в міністерстві немає. І на те є свої причини: брак коштів.
Покриття залізниці інтернетом коштуватиме набагато дорожче, ніж покриття автомагістралей. Бо конструкція вагону потягу сильніше глушить сигнал, аніж коли він проходить через автівку.
Тож покриття залізниці потребує будівництва великої кількості базових станцій. Середня вартість такої вежі сягає двох мільйонів гривень. А дальність дії її невелика: 2—3 кілометри. Для того, щоб забезпечити покриття всієї залізниці, потрібен надзвичайно масштабний проект. Та на наступний рік бюджет на таку програму не передбачений.
Інна ЯКИМЕНКО