|
|
   |
Станом на сьогодні в Україні є три іподроми, з них два — діючі. І лише одеський є державним. Давайте згадаємо його історію.
В Одесі скачки проводилися ще за часів Ланжерона і Рішельє. Але офіційного статусу вони набули за Воронцова. У 1829 році вперше відбулися скачки на приз Єлизавети Ксаверіївни, дружини Михайла Семеновича. У ті роки в нашому місті було престижно мати кінний виїзд і верхових коней відомих порід, тож багато заможних городян активно брали участь у цих змаганнях. З від’їздом Воронцова на Кавказ і без того нечасті скачки майже припинилися. Вони проходили на табірному полі, де влітку стояли війська і час від часу влаштовувалися кавалерійські навчання.
У жовтні 1886 року Новоросійське товариство заохочення конярства звернулося до управляючого Державним кінним заводом графа Воронцова-Дашкова з клопотанням дозволити товариству влаштувати в Одесі скачки. Прохання було задоволене, і міська влада відвела для іподрому місце у 50 десятин (близько 55 га).
У 1890 році за проєктом видатного одеського архітектора Юрія Дмитренка були збудовані трибуни й стайні. Центральною спорудою нововідкритого іподрому став «павільйон скачок» — будівля оригінальної конструкції з майданчиком для оркестру, відкритими ложами і трибунами для глядачів.
У міському архіві зберігся документ, де зафіксовано: «У звітному 1890 році на іподромі проходили такі випробування: перший день — неділя, 16 вересня 1890 р. о 2 годині дня». Тут же наведені результати перших забігів. З цього дня — 16 вересня 1890 року — існує Одеський іподром.
До революції іподром належав Новоросійському товариству заохочення конярства. По суті, ним володіли поміщики, приватні конярі. У 1912 році фінансова ревізія виявила порушення в діяльності товариства, після чого його було закрито. Кінні змагання в Одесі припинилися на 15 років.
Після революції в Одесі було організовано перший Державний розсадник племінних коней. Однак він проіснував недовго: після захоплення міста денікінцями знову створилося приватне товариство, яке трималося до евакуації білої армії. Організовувала скачки й 51-а Перекопська дивізія, що стояла в 1920 році в Одесі.
У 1930 році у зв’язку з реконструкцією Московського іподрому скачки всесоюзного масштабу проходили в Одесі. Продовжувалися вони й у 1931 році, вже у 1932-му Одеський іподром визнали найкращим у колишньому СРСР. У 1938 році за ним закріпилася слава іподрому досягнень, своєрідної «фабрики рекордів».
Після блискучих результатів 1938 року в Одесі регулярно проводилися виступи найрезвіших рисаків Московського іподрому з метою оновлення всесоюзних рекордів.
У роки війни іподром не функціонував, і вперше після визволення Одеси відкрився лише 1 вересня 1947 року. Наш іподром знову став одним із найзразковіших і першокласних у країні.
Під час гастрольних виступів в організованому порядку був налагоджений належний догляд за доріжкою: на ній безперебійно працювали два грейдери, дві поливальні машини, регулярно велося боронування.
Для коней організовували щоденні морські купання, застосовувалося грязелікування куяльницькою гряззю. Це, безумовно, позначалося на здоров’ї та силі коней, зміцнювало сухожильно-зв’язковий апарат, покращувало дихальну систему.
З 1960 по 1966 роки у зв’язку з реконструкцією Київського іподрому в Одесі перебувала частина його коней разом із вершниками.
У 1974 році в Одесі розігрувався Кубок СРСР. Результат перевершив усі очікування. Було встановлено цілу низку нових абсолютних рекордів, і за Одеським іподромом остаточно закріпилася слава іподрому рекордів. За офіційними статистичними даними, тут було зафіксовано 92% усіх рекордів скачок і бігів, що проводилися в СРСР. Наш іподром бачив найславніших майстрів, найкращих тренерів-вершників Радянського Союзу. Ділячись своєю майстерністю і досвідом, відомі вершники й тренери рисистих коней відіграли важливу роль у формуванні колективу одеських вершників і підвищенні їхнього професійного рівня.
Слід зазначити, що крім випробувань коней на іподромі проводилися авто-, мото-, велоперегони, автошоу й навіть покази мод. Найвідомішими подіями є польоти Сергія Уточкіна на повітряній кулі та перші в Російській імперії публічні польоти Михайла Єфімова, Сергія Уточкіна та Івана Заїкіна з Олександром Купріним на аероплані. Але це вже зовсім інша сторінка історії нашого прекрасного міста.
Олег Ткаченко