|
|
   |
В 1950-х роках під Каховським водосховищем поблизу Каховки і Нової Каховки назавжди були поховані села, засновані швейцарськими колоністами. Їхню історію мало де можна зустріти, про неї не люблять згадувати. За винятком села Основа, яке залишилось як частина міста Нова Каховка, де розташований завод-Дім марочних коньяків «Таврія» — гордість регіону.
Села на всіх цих територіях — від нинішньої Нової Каховки і до Каховки — заснувала група потомків швейцарських колоністів-виноробів із Шабо: Основа, Ключове, Лугове, Нове Шабо, Нові Судаки і Веселе.
Першу дочірню колонію колоністів з Шабо на чолі з Жаном Жатоном заснували в грудні 1889 року. Це була Основа. За кілька років біля неї виросли нові колонії. Село Ключове в 1891 році заснувала група виноградарів з Одеси на чолі з виноробом Вустером, а село Лугове в 1893 році заснували потомки колоніста з Шабо Жака Франсуа Бюкселя.
Вище по Дніпру, поблизу Малої Каховки (теж затопленої в 1950-х рр.), заснували кілька інших дочірніх колоній. Орієнтовно в 1893 році з’явилось село Нові Судаки (Судаки). Заснувала його родина швейцарських колоністів Юндт. Останньою ж хвилею швейцарського впливу на колонізацію Каховського регіону стало село (хутір) Веселе поблизу Каховки. За даними з архівних джерел, усі виноградники і земельні ділянки в Веселому раніше належали Альфреду і Емілії Тработті.
І Нові Судаки, і Веселе, і стара Мала Каховка, як і інші села колоністів, славились своїми винами. В Нових Судаках колоністи збудували якісні підземні сховища для вина і виноматеріалів. Будинки тут теж були добротні, з білої цегли, а покрівлі перекриті оцинкованим металом або черепицею, що на півдні України в ті часи зустрічалося дуже рідко.
З маленького хутора Нові Судаки швидко перетворились на потужний виноробний центр Дніпровського повіту. Саме тут, на базі навколишніх виноробних господарств, за часів радянської окупації України створили «коллективное хозяйство имени товарища Буденного».
Доля швейцарських колоністів після встановлення на півдні України влади російських комуністів була трагічною. Частина з них виїхала з цих земель одразу після жовтневого перевороту в Росії. Інших почали безжально «раскулачивать», вбивати і насильно переселяти за тисячі кілометрів. Через це потужне село Веселе у 1929 році вже нараховувало лише 2 родини сімей Дескомбаз (за даними Алли Яблонської — Декомба) і Цвікі. Інші швейцарці, а також німці і шведи покинули Веселе назавжди. Саме ж село буде поховане водами Каховського водосховища.
Ось доля лише деяких жителів Веселого, старої Малої Каховки і Нових Судаків, а також тих, хто там народився:
Юліус Цвікі (нар. 30.10.1877). Вбитий під час розкулачування в 1930 р.;
Петро Цвікі (нар. 19.01.1901). Арештований в 1938 році. Помер у в’язниці;
Вельгеміна Цвікі (нар. 1904 р). Померла після допитів НКВС;
Марія Цвікі (нар. 3.07.1909). Примусово депортована на вічне спецпоселення до Архангельської області. Їй вдалося вижити;
Микола Цвікі (нар. 8.09.1907). Після допитів НКВС збожеволів;
Оскар Цвікі (1911 р. н.). Розстріляний за рішенням НКВС і прокурора СРСР;
Володимир Ебервейн (1899 р.н.). Помер у в’язниці на Камчатці;
Едуард Штолєр (1881 р. н.). Розстріляний в 1937 році після засудження «трійкою» НКВС;
Юлій Ґєхлєр (15.03.1887). Розстріляний в 1937 р. у Херсоні;
Теофіл Юндт (16.02.1904). Розстріляний в 1938 р.;
Емілія Майлє (1902 р. н.). Розстріляна в 1937 р.;
Ерна Майлє (1931 р. н.). Репресована як неповнолітня. В 1941 році примусово депортована на вічне спецпоселення.
«Виривали з коренем все швейцарське і штучно створювали історичну амнезію, аби розірвати історичну спадкоємність між поколіннями. Напевно, для цього комуністи, не зумівши знищити Дніпро, зробили з нього Каховське болото, затопивши при цьому сотні козацьких цвинтарів та десятки місць історичної пам’яті про Козацьку Вольницю та її столиці. А разом із спробою знищити Дніпро з чорною радістю затопили швейцарські колонії — Нові Судаки та Веселе. Разом із колоніями затоплено виноградники, школи, храми та місця поховань швейцарців. При цьому не враховувалися жодні витрати та збитки. Не прийнято до уваги техніко-економічні обґрунтування про неокупність Каховської ГЕС, через недостатній перепад висот між верхнім і нижнім б’єфом води», — пишуть у своїй книзі про історію швейцарських колоній на Дніпрі Юліус-ст., Юліус-мол. і Володимир Цвікі.
У 2022 році Нова Каховка — місто, яке заснували в 1952 році на місці сіл, заснованих швейцарськими колоністами, — мала відзначати свій 70-річний ювілей. Як і сім десятиліть до цієї дати тут мали згадувати першобудівників, гідробудівників, тих, хто збудував Каховську ГЕС, місцеві заводи і фабрики. Але, як і всі сім десятиліть до цього, напевно, не згадували б про ті села, що назавжди були поховані під Каховським водосховищем заради появи цього міста.
Доповнення з книги краєзнавиці Алли Яблонської «Каховщина — любов моя». За словами старожилки с. Малокаховка, француженки Елеонори Декомба, поблизу старої Малої Каховки її дід з родиною заснував Декомбівський хутір — саме він, вочевидь, отримав назву Веселе. Поруч на хуторі Нові Судаки була потужна німецько-швейцарська колонія. В роки радянської влади хутір «влився» в нині затоплене село Мала Каховка «на праві» вулиці Новосудакська.
Саму Малокаховську сільську раду червоноармійських депутатів Каховської волості Миколаївської губернії створили у травні 1921 року. Вона
об’єднувала села Мала Каховка, Нові Судаки, хутори Луговий, Веселе (Веселий), хут. Єрмаківські (дані Державного архіву Херсонської області).
За інформацією з книги Генріетти Ґьотте: хутір Ключове заснований німецькими колоністами в 1901/1902 рр. Крім переважно німців, там проживали швейцарці, українці і росіяни.
Хутір Лугове поруч з Ключовим заснували у 1899 р. швейцарські колоністи на чолі з Самуелєм Бюксєлем.
У 1901/1902 рр. у районі нинішнього району Східний
м. Таврійськ та неподалік від створеного у 1950-ті роки села Малокаховка засноване с. Нові Судаки. В 1925 р. там відкрили німецьку школу, де навчалось до 35 учнів. У 1938 році російські окупанти її закрили.
Назавжди.
Павло Уманець