|
|
   |
29 травня 2021 року відзначалося 130 років відомому льотчику та художнику Костянтину Арцеулову. Його біографія довгий час складалася з набору штампів і вигадок, і лише у наш час, завдяки роботі в архівах ентузіастів історії авіації, з’явилися документальні відомості про складний життєвий шлях видатного льотчика і художника.
Народився хлопчик у Ялті, в Криму. Його батько, Арцеулов Костянтин Миколайович (1847 — 1919), був старшим кораблебудівником у Севастопольському адміралтействі, мав звання генерал-майора. Мати, Арцеулова Жанна Іванівна, була молодшою дочкою відомого художника-мариніста І.К.Айвазовського.
Костянтин Арцеулов дитинство провів у будинку діда І.К. Айвазовського, у Феодосії, та на приморській дачі Айвазовського в селі Отуз (тепер Щебетівка) і виявив неабияку схильність до живопису. Середню освіту він отримав у Севастопольському реальному училищі. З 1905-го по 1908 рік побудував три планери, на яких здійснював нетривалі польоти.
У 1905 році Арцеулов за бажанням батька поступив гардемарином у Морський корпус, навіть був у плаванні, але за станом здоров’я його відрахували у 1908 році. Під час навчання в Морському корпусі відвідував уроки малярства у лейтенанта
П. Павлінова. Після невдалої спроби поступити у Академію мистецтв у Петербурзі 1908-1909 рр. він навчався у студіях відомих художників К.Ф. Юона, Л.С. Бакста та М.В. Добужинського. У ці роки Костянтин Арцеулов влаштувався на авіаційний завод Щетиніна у Санкт-Петербурзі, де працював слюсарем — складальником на обтяжці крил літака «Блеріо-ІІ».
У 1910 році поступив у платну авіаційну школу «Гамаюн».
У 1912 році на прохання матері Костянтин Арцеулов повернувся у Крим, де став працювати пілотом-інструктором у Севастопольському аероклубі. У тому ж році він зробив серію ілюстрацій до двох книг свого відомого сусіда по Отузах, генерал-майора та професора археології Н.О. Маркса «Легенди Криму». Своїми ілюстраціями він показав себе не тільки чудовим художником-ілюстратором, а й тонким знавцем кримської природи, побуту і звичаїв народів, що населяють півострів.
З того й почалася його робота художника — книжкового ілюстратора, в якій він досяг високої майстерності, і яка стала основною справою останніх десятиліть його життя. Третій випуск «Легенд Криму», над яким художник вже почав працювати, у світ не вийшов — завадила Перша світова війна.
З початком війни Костянтин Арцеулов — командир взводу 12-го Білгородського уланського полку. На фронті він літав на розвідувальному літаку «Фарман», на якому, за архівними даними, і здійснив 21 політ на розвідку та коригування артилерійського вогню.
За бойові дії у ході Першої Світової війни корнет був нагороджений орденом Св. Анни 4-го ступеня «За хоробрість», Св. Станіслава 3-го ступеня з мечами і бантами і Св. Володимира 4-го ступеня з мечами і бантами.
15 березня 1918 року пілота виключили зі списків школи. Він вибув у розпорядження Феодосійського повітового військового начальника. Мешкав у маєтку батьків у Отузах.
1 січня 1919 року він був призваний у Добровольчу армію і призначений на посаду інструктора у Військову авіашколу.
У листопаді 1920 року, під час евакуації Російської армії генерала П.М. Врангеля, К. Арцеулов залишився у Криму. В 1920 році виїхали в еміграцію рідний брат Микола та двоюрідні брати й сестри. Костянтин вимушений був забути про своїх рідних та припинити з ними будь-які контакти заради власної безпеки.
У грудні 1920 року К. Арцеулов отримав призначення у 1-шу Московську вищу школу «красновоєнльотів», спочатку льотчиком-інструктором, а з середини 1921 року — начальником льотної частини. Таке швидке просування пояснювалося просто: в авіаційному середовищі ім’я його було широко відомо, і він мав беззаперечний авторитет.
На початку 20-х років, разом з своїм другом, поетом та художником Максиміліаном Волошиним, піднімаючись на гору поблизу Коктебеля у Криму, виявив висхідні повітряні потоки над горою Узун — Сирт. З 1922 року Арцеулов почав будувати планер «А-5». На Перших Всесоюзних планерних змаганнях у Коктебелі влітку 1923 року цей планер літав краще інших, на ньому було здійснено 11 польотів загальною тривалістю 1 год. 52 хв., за що було присуджено 7 призів. Сам
К. Арцеулов отримав спеціальний приз «За красу і продуманість польоту» і посвідчення пілота-планериста за № 1.
У 1923 році Костянтин Арцеулов був науковим керівником проекту планера, який в Одесі представляв старшокласник Одеської будівельно -професійної школи Сергій Корольов. Відтоді між майбутнім ракетним конструктором С.П. Корольовим та пілотом і художником К.К. Арцеуловим установилися тісні та дружні стосунки, які тривали до їх останнього подиху.
З 1927-го по 1933 рік він щорічно вилітав у далекі експедиції. У 1927-1928 роках Арцеулов проводив аерофотозйомки Внутрішнього Тянь-Шаню, а згодом Передуралля, Західного Сибіру, Удмуртії, Курганської та Омської областей. Потім він зйомки у районах прокладання майбутньої залізниці Турксиб у Вахшській долині, здійснював льодову розвідку північної частини Азовського моря.
17 березня 1933 року цивільний повітряний флот святкував своє десятиріччя. У Будинку Союзів Арцеулов був нагороджений почесним знаком «За наліт 500 000 км» і представлений до звання «Заслужений льотчик». А через три дні він був заарештований і опинився у Бутирській тюрмі, у камері для підслідних.
Після суду «ревтрійкою» Арцеулов був засланий під Архангельськ «як соціально чужий елемент». Там він працював механіком на катері Архангельського пивного заводу. У 1937 році був реабілітований. Для цього багато доклали зусиль відомі льотчики М.М. Громов і М.В. Водоп’янов. До 1946 року Арцеулову було заборонено жити у найбільших містах СРСР.
Колишній пілот до 1947 року жив за 100 кіломерів від Москви і працював художником у журналі «Техника молодежи». Його малюнки, зроблені у провінції, привозила у Москву дружина. Тридцять років віддав Арцеулов журналу «Техника молодежи», крім того, він ілюстрував журнали «Крылья Родины», «Юный техник», «Моделист-конструктор», «Огонек» і ряд інших. Більш 50 книг вийшло у світ з його ілюстраціями.
За плідну роботу на ниві ілюстрування журналів та книг для юнацтва, Костянтин Арцеулов був прийнятий до секції художників друку Союзу журналістів СРСР.
У одну з березневих ночей 1980 року стався серцевий напад. Костянтина Костянтиновича мали везти на термінову операцію. Вже вдягнутий, він підійшов до мольберту, де у нього стояла майже закінчена картина «Планер над морем». На нижньому краю картини він написав, що дарує її своєму другу, авіаконструктору О.К. Антонову. Після операції Арцеулов прожив ще кілька днів і помер 18 березня 1980 року, не доживши двох місяців до свого 90-ліття.
Василь Вельможко. Член Національної спілки краєзнавців України