За довгі роки роботи в літературі, написавши понад тридцять книг, я думав — все. Виписався. Але раптом зателефонував хлопець, йому 16 років, навчається у морехідному училищі, мріє стати моряком. Прочитавши кілька моїх книг, питає: чи бачив я мис Доброї Надії? І чому цей мис так називається? Я завжди відповідав — і на листи читачів, і на дзвінки. Відповідаю через газету і цього разу...

Це було вже в далекому 1983 році. За ініціативи голови колгоспу ім. Дзержинського Всеволода Вікторовича Кудрявцева був створений самодіяльний хор «Райдуга» при Будинку культури, директором якого був Олександр Григорович Лазаренко...

У морі, як у житті: спокійні дні міняються штормовим вітром, на гребенях хвиль закипає піна, і небо навіть вдень стає темним та близьким. На камбузі і в буфетній починає гуркотіти посуд, що падає від качки...

У понеділок, 27 січня, людство згадувало трагічні події 80-річної давнини. Тоді солдати Червоної Армії звільнили концтабір Аушвіц-Біркенау у польському місті Освенцім. І весь світ дізнався про страшні злочини нацистського режиму. Тільки в Аушвіці в період з 1940 по 1945 роки, було вбито понад мільйон людей, переважно євреїв, синті та ромів. Потім відкрилася правда про Майданек і Треблінку, Собібор і Хелмно, про інші концтабори, створені спеціально для «вирішення єврейського питання»...

Чивітавек’я — це майже Рим. Двадцять п’ять хвилин їзди на автомобілі або автобусом — і ви у столиці Італії. Чивітавек’я — порт невеликий, але в ньому швартуються пасажирські лайнери. І туристи, не встигнувши зійти на берег, поспішають до автобусів, щоб якнайшвидше побачити Собор Святого Петра, Колізей, фонтан Треві та інші визначні пам’ятки «вічного міста»...

Її звали Раїса. Але вона просила називати її Робертою. Чому? Поясню. Вона пересіла до нас в Індійському океані. Я тоді працював старшим механіком на теплоході «Більшовик Суханов». Ішли ми в Бомбей за вантажем індійського чаю, який потім розвозили портами Західної Європи. У рейсі захворіла наша буфетниця. Її пересадили на зустрічне судно. Це судно йшло до Одеси. А нам дали цю Раїсу-Роберту...

Підземелля Одеси завжди були оточені загадковою та навіть містичною аурою. В них історія тісно переплітається з легендами, а реальність — з грою уяви. Таємничий підземний світ під Одесою породив багато містичних історій. Існує безліч оповідок про те, що люди, котрі загубилися в катакомбах, бачили примар померлих, чули дивні шуми та голоси, які не можна пояснити раціонально. Але наскільки правдиві ці історії?

Кого тільки не зустрінеш в інтернеті! Гортаю сторінку за сторінкою — зустрічаю давно забутого нашого одесита, поета-класика Сашу Чорного. За ним теж нашого одесита і теж поета-класика — Едуарда Багрицького...

Журнал Forbes у 2012 році включив одеський трамвай до списку 12 найцікавіших трамваїв світу в номінації «За найбільшу згадку у фольклорі, літературі, кіно». Але одеський трамвай цікавий не лише цим...

Зателефонувала читачка. Представилася — Тетяна Вольська. І каже: «Мені 80 років. Я викладала у школі англійську мову. Моїм улюбленим письменником був Хемінгуей. Якось я читала у «Вечірній Одесі» вашу розповідь про те, як ви були на Кубі в будинку Хемінгуея. Можливо, у вас ще є якісь спогади про нього? Розкажіть, будь ласка»...