Заслуженому тренеру України Семену Альтману виповнилося 80 років
Вперше його ім’я стало відо ме широкому колу футбольних уболівальників 30 травня 1967 року, коли у головній спортивній газеті країни О. Жорданія у звіті про матч «Динамо» (Тбілісі) — «Чорноморець» писав: «На обидва склади — дублюючий та основний — у одеситів залишився один воротар — Семен Альтман. У суботу він зіграв за дублерів, а наступного дня знову вийшов на поле. Коли після матчу сказали, що Альтман вперше захищав честь основного складу, то важко було повірити. За своє життя мені доводилося бачити багатьох і багатьох дебютантів, але такого враження, мабуть, жоден з них не справляв. Високий широкоплечий воротар став героєм матчу. Він провів його зріло, сміливо, безпомилково».
Через роки Семен Йосипович стане легендою «Чорноморця». Не тільки і не стільки як гравець (70 матчів у складі команди, 25 з яких у найвищому дивізіоні), скільки як тренер. У його послужному списку перемоги у чемпіонатах та розіграші Кубка Молдови, дві «бронзи» (у донецькому «Металурзi» та в «Чорноморці») першості України, успішна робота у збірній Південної Кореї. Але для мене особисто найзнаковішими є два його досягнення.
2003 рік. Після першого кола чемпіонату України «Чорноморець» із вісьмома очками посідає в турнірній таблиці останнє місце. У лютому на посаду головного тренера та спортивного директора заступає Семен Альтман, і клуб робить неможливе — не просто зберігає місце у вищій лізі, але посідає високе 8-е місце.
2006 рік. Чемпіонат світу з футболу. Збірна України під керівництвом Олега Блохіна сенсаційно пробивається у вісімку найкращих команд планети. У тренерській команді помітна роль Семена Альтмана.
За заслугами та честь: він — кавалер орденів «За заслуги» 2-го та 3-го ступенів, йому присвоєно звання «Заслужений працівник фізичної культури та спорту України», його ім’я увічнено на Алеї футбольної слави біля стадіону «Чорноморець», він — лауреат конкурсу «Вечірньої Одеси» пам’ятi Бориса Дерев’янка «Люди справи».
У ці ювілейні дні хочеться нагадати читачам деякі висловлювання маститого тренера.
«Правильно кажуть, що меж досконалості немає, але тільки робота на максимальних зусиллях дозволяє спортсмену (та й не лише спортсмену) удосконалюватись».
«Тренеру треба навчити футболіста мислити. Не репродуктивно, як робот, а продуктивно. І хто здатний вчитися (причому це не залежить від віку), той прогресує».
«Чим далі, тим складніше рухатися вперед — потроху, по мікрону, по крихтах. Це дуже важливий момент — не зупинятися у розвитку. Особливо це стосується тренерів».
«Коли людина чомусь навчається, то відразу схоплює великий обсяг матеріалу, а потім поповнення знань йде буквально крупинками. Це, певне, закони природи. Тут важливо, щоб тренер мав педагогічні здібності, вміння переконати учнів».
«За свою тренерську практику я переконався, що успіху у футболі досягають не найздібніші. Талант — це цілеспрямованість та працьовитість. Мати можливості та реалізувати їх — дві великі різниці».
«Намагаюся працювати з тими, кому цікаві мої ідеї, хто сам бажає вдосконалюватись. Вимоги у мене великі, і, що гріха таїти, не всі можуть із ними впоратися».
«Приймаю футболістів такими, якими вони є, і в них іншого вибору теж немає».
«У будь-яких ситуаціях треба бути чесним. Лукавство у нашій справі — страшний гріх».
«Демократ чи диктатор? Якщо говорити про «демократію», що існує сьогодні в нашому суспільстві, то я до неї не маю вiдношення і мати не хочу. Скажу про себе так — системний демократ. Адже там, де система, там обов’язково демократія, бо є прямий та зворотний зв’язок».
«Мені здається, що зараз у футболі взагалі не залишилося місця догмам, у тому числі й тактичним».
«Багато хто міркує: команда грає першим номером чи другим? Я такий підхід не приймаю. Що означає «гостро атакуючий футбол»? Виходить, є ще й «тупо атакуючий»? Футбол має бути гармонійним».
«У сьогоднішніх ринкових умовах важливо, щоб хлопці зробили собі якийсь заділ не лише матеріальний, а й моральний. Тому що людині з моральними принципами легше встояти перед життєвими негараздами».
«Вважав і вважаю, що тільки чесно зароблені гроші можуть примножитися і принести користь тобі та твоїй родині. Якщо ж вони отримані за обман, зраду, підлість, то нічого хорошого від їхнього володіння не чекай».
«Селекційна робота дуже відповідальна і копітка. Щоб зрозуміти, чи потрібен клубу той чи інший гравець, треба враховувати масу нюансів, найважливіший з яких, як на мене, — людські якості. Саме вони, а не індивідуальні якості футболіста можуть допомогти розкритися таланту повною мірою».
«У своїй практиці постійно розмовляю з гравцями і, що не менш важливо, намагаюся їх вислухати».
«Футбол — це процес. І насамперед педагогічний. Моє завдання як тренера — не лише сприяти засвоєнню гравцями певного набору знань, а й щеплювати їм соціальну активність. Отже, у професіонала є лише один шлях — вчитися мислити. Самостійно, творчо, продуктивно».
«Завжди думав, що патріот — той, хто сумлінно робить свою справу».
«Мої батьки — корінні кияни, і всі їхні предки — теж, не знаю до якого коліна. Але сам я вважаю себе і киянином, і одеситом. Одесит — це навіть не національність, це стан душі».
Мені пощастило багато спілкуватися із ювіляром. Вражали його прагнення неодмінно докопатися до суті проблеми, бажання донести свої думки та ідеї до підопічних. І не лише до підопічних. Ось, зателефонував з Америки інший лауреат нашого конкурсу «Люди справи» Едуард Лучин: «Семен не просто мій друг, він мій вчитель! Разом із дублерами «Чорноморця» ми об’їхали всю країну. І щодня спілкування з ним було для мене відкриттям. Здоров’я та найкращі побажання ювіляру».
Думаю, під цими словами могли б підписатися багато хто з тих, кому довелося стикатися з Семеном Йосиповичем. «Вечірня Одеса» із задоволенням приєднується до вітань.
Анатолій МАЗУРЕНКО.