Відбулося вже третє засідання громадсько-експертного діалогу, ініційованого бла­годійною організацією «Фонд допомоги «Асоль» за сприяння Одеської обласної ради. Тема — со­ціальна реабілітація вій­ськових та їхніх родин.

В фаховій розмові брали участь представники громадських організацій, депутати обласної ради, представники різ­них органів влади, медики, фахівці з супроводу ветеранів та мобілізованих осіб, спортсмени. І, безумовно, самі ветерани, які знають проблему з власного досвіду.

Нагадаємо, що місяць тому всі, кого зацікавила тема комплексної реабілітації військових, що повертаються з фронту і постають перед питанням: а як же інтегруватися у мирне життя? — вже збиралися на фахову зустріч. Про це наша газета розповідала у номері за 2 квітня.

І ось знову — конструктивна та предметна розмова. Невипадково темою цього громадсько-експертного діалогу стало чітке визначення того, що є суттю ветеранської політики: не тільки точкова реабілітація — соціально-професійна, медична, психологічна, фізична, а повноцінне повернення до цивільного життя тих, хто зараз боронить нашу державу.

— Важливо, що зустрічі фахівців, експертів, ветеранів в рамках громадсько-експертного діалогу стали регулярними, адже саме налагоджена комунікація дозволяє напрацьовувати реальні та дієві рішення, — голова Одеської обласної ради Григорій Діденко задав тон розмові.

Здавалося, зараз вже багато робиться для со­ціальної реабілітації ветеранів. Відкриваються ветеран-хаби і адаптивні простори, діють програми підтримки, активно розвивається напрям медичної реабілітації. Але все це не зведено в єдиний механізм, єдину систему. Виявляється, немає головного: чіткої дорожньої карти допомоги. Такого єдиного маршруту, щоб ветеран, який повертається до цивільного життя, навіть не замислювався над тим, в які служби треба звернутися в першу чергу, яку допомогу йому нададуть, куди йти потім, які фахівці будуть його супроводжувати і допомагати. Нарешті, хто буде контролювати, чи якісно вирішуються проблеми з працевлаштуванням, психологічною підтримкою, інклюзією та реальною адаптацією до мирного життя.

— Якщо держава й надалі не буде системно реагувати на ці проблеми, це неминуче призведе до сер­йозного соціального вибуху з непередбачуваними наслідками для всієї країни. І це — лише питання часу, — наголосила Світлана Фабрикант, голова Наглядової ради БО «Асоль», депутат Одеської обласної ради.

Зараз в Одеській області більше 100 тисяч ветеранів. Немає сумніву, що число це буде рости. Чи готове суспільство допомогти цим людям повернутися до мирного життя? Дуже неприємна статистика: із 91 громади Одещини фахівців з супроводу ветеранів та демобілізованих осіб немає в двадцяти. І це при тому, що зарплатню цьому спеціалісту платить держава, а не громада.

Але фахівців з супроводу ще треба готувати. Бути помічником для людини, що повернулася з війни — це дуже непроста робота. Адже фахівець з супроводу — це перша людина, з якою стикається ветеран після повернення додому. І від того, наскільки якісно вони поспілкувалися, багато в чому залежить подальша його доля.

Як зазначила фахівець із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб Нерубайської територіальної громади Олена Філіпова, на жаль, можна чути від ветеранів, що вони не потрібні державі. Більш того, і у власних сім’ях вчорашні герої не знаходять порозу­міння. Бо треба повертатися до ролі годувальника родини. А як це робити, якщо колишня робота втрачена? Фактично треба починати мирне життя заново. І якщо суспільство проігнорує ці виклики, його очікує глибока соціальна криза.

Проблем зараз забагато. Поки йде війна, питання надання усіх пільг, що гарантувала держава, тим, хто повертається з війни, наприклад, виділення земельних ділянок, активно не підій­мається. Але війна завершиться, і ветерани запитають у своїх громадах: а де наша земля? Інваліди війни чекають грошової допомоги в повному обсязі, багато є питань у ветеранів до Пенсійного фонду… І так далі, і так далі.

Що робити у такій ситуації? Відійти від теоретичних обговорень проблемних питань, а запропонувати конкретні пропозиції щодо змін у сфері соціальної та медичної реабілітації, міжвідомчої взаємодії та підтримки ветеранів і їхніх родин. Учасники громадсько-експертного діалогу «Соціальна реабілітація військових та їхніх родин: повернення до життя» так і зробили. Резолюція буде передана до Офісу президента України, профільних міністерств та відповідальних державних структур.

Ось, що запропоновано:

«Пропозиції на державному рівні.

1. Забезпечити ефективну, системну, фахову підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців із супроводу ветеранів із обов’язковою практичною підготовкою та стажуванням безпосередньо в громадах, реабілітаційних закладах, ветеранських просторах і центрах надання послуг.
2. Забезпечити проведення постійних супервізій з метою підвищення профе­сійної компетенції фахівців та забезпечення якісного ведення випадків.
3. Забезпечити створення та функціонування окремих структурних підрозділів з питань ветеранської політики зі статусом юридичної особи на рівні громад.
4. Ініціювати внесення змін до Земельного кодексу України та пов’язаних нормативно-правових актів щодо створення дієвого механізму реалізації права ветеранів війни та членів сімей загиблих Захисників і Захисниць України на отримання земельних ділянок в умовах воєнного стану та обмеженого земельного ресурсу громад, зокрема передбачивши:

* створення державного та регіональних резервних земельних фондів для ветеранів;

* можливість отримання грошової компенсації, житлового сертифіката або компенсаційного земельного ваучера замість земельної ділянки;

* державне співфінансування територіальних громад; відповідних програм для створення єдиного електронного реєстру черги та наявного земельного ресурсу з відкритим доступом.

5. Розробити механізм пільгового оподаткування, з метою широкого залучення роботодавців до працевлаштування ветеранів війни.

Пропозиції на регіональному рівні.

1. Забезпечити організацію системного навчання та підвищення кваліфікації фахівців із супроводу ветеранів на базі центрів підвищення кваліфікації.
2. Передбачити в обласному бюджеті:

* механізми підтримки неспроможних територіальних громад у забезпеченні діяльності фахівців із супроводу ветеранів, зокрема методичне;

* окремі заходи щодо соціально-психологічної адаптації ветеранів та членів їхніх сімей;

* передбачити кошти на оплату навчання та підвищення кваліфікації фахівців із супроводу ветеранів на базі центрів підвищення кваліфікації.

3. Розробити дієвий механізм міжвідомчої взаємодії між структурними підрозділами обласної військової адміністрації, органами місцевого самоврядування та профільними установами у сфері реабі­літації ветеранів.
4. Забезпечити розробку та впровадження системи оцінки ефективності роботи фахівців із супроводу ветеранів війни, демобілізованих осіб та членів їхніх сімей.

Пропозиції на рівні територіальних громад.

Забезпечити проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо:

— функцій та можливостей фахівців із супроводу ветеранів серед населення;

— наявні програми, послуги та механізми підтримки ветеранів і членів їхніх сімей в громаді.

Забезпечити належні умови роботи фахівців із супроводу ветеранів, у тому числі, робочі місця, доступ до необхідних сервісів та взаємодію з профільними службами.

Розробити «дорожню карту» ветерана з урахуванням наявних послуг на рівні громади та перенаправлення до інших громад або обласного рівня».

І загальний підсумок фахової розмови: соціальна реабілітація військовослужбовців в Україні на сьогодні не є системою — це сукупність розрізнених, часто формальних заходів, які не забезпечують повернення людини до повноцінного життя. Відсутність відповідального за результат, безперервного супроводу та реальної доступності послуг призводить до втрати людей після їх повернення з війни.

Учасники діалогу наголошують: соціальна реабілітація має бути побудувана як чітка, керована та відповідальна система — з конкретними виконавцями, ресурсами та контролем результату. Без цього будь-які програми залишатимуться декларативними. Втрачаючи людей після війни, держава втрачає більше, ніж на фронті.

Олег СУСЛОВ.