В Арт-центрі імені Віри Холодної на Одеській кіностудії відбулися покази Маріупольським драматичним театром імерсивного психологічного трилеру «Косметика ворога» за однойменним романом Амелі Нотомб.
Імерсивність оформлення така, що всі ці масштабні, плинні проєкції важко демонструвати у звичайних театральних залах, потрібні гладкі стіни-екрани, і в цьому просторі все склалося. Місячний диск пливе по всьому периметру зали, глядачі почуваються то в паризькому аеропорту, то на кладовищі Пер-Лашез, а ще виконавці час від часу опиняються всередині прозорого кубу, оповідаючи про події минулих днів… Це психологічний трилер, де стирається межа між сценою та глядачем, який існує не відсторонено від історії.
Маріупольський драматичний театр переживає важкі часи, але на якості творчої продукції це не позначилося. Керівник театру Геннадій Дибовський та артисти змогли зберегти команду, створили «Театр без даху», сьогодні базуються в Ужгороді, гастролюють Україною і світом. Колектив залишається прогресивним, сміливим та відкритим до творчих експериментів.
Режисер Богдан Ревкевич робить видимим внутрішній діалог однієї людини. Заслужені артисти України Андрій Луценко (Текстор) та Ігор Китриш (Жером) грають одну й ту саму людину. Але статечний чорнобородий Жером сприймає своє альтер его, ексцентричного і нахабного Текстора у білому костюмі, як окрему людину. Набридливий співрозмовник зачіпає його, нав’язує своє товариство, заважає спокійно чекати рейс на Барселону, ще й сповідається у злочинах. Жахливий фінал передбачуваний, а зазираючи до власної душі, кожна людина знаходить не лише добро і світло. Важливо щодня робити вірний вибір, бо голос совісті може одного разу стати нестерпним.
— Маріупольський театр сьогодні — це театр людей, які втратили дім, але не втратили себе, — каже організаторка гастролей, директорка БО «Перший благодійний театральний фонд», лауреатка конкурсу «Вечірньої Одеси» «Люди справи» Наталя Делієва. — І цю силу варто побачити та відчути наживо. Це не просто спектакль, а абсолютно інший театральний формат — імерсивний, коли глядач не спостерігає збоку, а буквально проживає все разом з акторами. Саме такі сучасні та емоційні формати сьогодні дуже популярні в Європі, тому український театр теж має крокувати в ногу з часом, створюючи нові, сміливі та інноваційні постановки. І Маріупольський драмтеатр саме такий. Для мене дуже цінно, що я теж змогла вкласти частинку своєї праці, щоб ця прем’єра в Одесі відбулася. І дуже несподівано та приємно було отримати Подяку та відзнаку від голови Донецької обласної державної адміністрації — начальника Донецької обласної військової адміністрації. Особливо символічно, що ця вистава стала справжнім місточком між двома областями. На прем’єрі були присутні голова Донецької ОВА Вадим Філашкін та голова Одеської ОВА Олег Кіпер. Я давно не отримувала стільки сильних, щирих та захоплених відгуків після вистави. Значить, ми все зробили недарма.
Марія ГУДИМА.
Фото Олега ВЛАДИМИРСЬКОГО.