ви хто щедро платив на вiдомий мотив
дань усiм одноденкам
а на кручу зiницi камiннi котив —
не клянiться Шевченком
хоч насунули смушком собi на чоло
правдолюбiє кволе
там де триста як скло товариства лягло
не було вас нiколи
пiд воротами звiдки нема вороття
гримав попiл у груди —
п’ястуком каяття обчухрали життя
вас i завтра не буде
анi вдень нi вночi пiднебеснi ключi
не дiстать окоренком
неспроста шукачiв що iшли при свiчi
ви лякали Шевченком
та не клятви кликуш i не платний кунтуш
у Шевченковiм спадку —
а кошуля катуш а незгашених душ
пiднебесна загадка
i хоча шукача водномить вiд ключа
ви плечем одiтрете
але свiтить йому молоденька свiча
та що з автопортрета