Волна песчаный берег лижет —
Она все ближе, ближе, ближе,
Но ног моих не достает,
Соленой пылью обдает
И тихо уползает прочь.
А на песок ложится ночь.
На том песке твои следы
Идут цепочкой у воды.
Неспешно выплыла луна,
Дорожку выткала она
Из нитей дорогого злата
И позвала меня куда-то.
Дорожка лунная, маня,
Искать тебя звала меня.
Волна же вмиг слизала след
С улыбкой легкой: «Его нет…».
Олег Наливайко: «Готуємо програму підтримки місцевої друкованої преси»
На цьому тижні у редакційній вітальні спілкувалися з головою Державного…