Тарантіно від театру
Так називають відомого ірландського драматурга та режисера Мартіна МакДону, чию п’єсу «Каліка з острову Інішмаан» поставили у Театрі «На Чайній». Режисер вистави Владислав Костика разом із своїми та Олега Шевчука студентами-третьокурсниками акторського відділення театрально-художнього коледжу балансує на хисткій межі між вигадкою та правдою. Адже грубуваті і такі нібито відверті мешканці суворого острову приховують від хворого юнака правду про його батьків, які втопилися в морі. Є кілька версій: красива, ще красивіша и жахлива, проте правдива… Але наприкінці виявиться, що й Біллі може відступати від правди, надаючи перевагу тій версії подій, яка виглядає привабливіше.
Головний герой, спотворений ДЦП, така собі поламана лялька Біллі Клейвен (Сергій Ярошенко) з темряви виникає на початку вистави і в промені світла у фіналі ніби розчиняється, розгублено вбачаючи пляму крові на хусточці після нападу кашлю. Так, у нього ще й туберкульоз, і саме тої миті, коли життя почало налагоджуватися, воно добігає кінця. На жаль, так буває. Мабуть, Біллі (хлопцю дуже не подобається, коли його називають Калікою Біллі) виконав свою місію, зробивши серця тих, хто його оточує, трохи добрішими.
На Інішмаані всі знайомі, адже там мешкає всього 150 осіб. Це перше обмеження, а ще варто зауважити, що персонажі живуть у 1934 році, кожне куряче яйце чи банка горошку становлять велику цінність, умови побуту відбиваються на бідному одязі з суворих тканин, визначають характери. Недарма цю драму в театральному світі часто порівнюють з книжкою-розмальовкою, де контури чіткі й зрозумілі, тільки акторські фарби накладай.
І так, досить впізнавані хворобливий романтик Біллі, його опікунки, позбавлені особистого життя, але не співчуття до слабких старі діви, сестри Осборн. Ейлін (Тетяна Ісаєнко) та тітка Кейт (Анна Корчинська) мовчазні, неповороткі, Кейт що в моменти душевної кризи розмовляє з каменем, і саме наче скам’янілою робиться. Традиційно трактуються образи брата та сестри МакКорміків. Ласий до цукерок Бартлі (Олексій Орловський) шалено побоюється агресивну Хелен, яку недарма називають Чума Хелен (Злата Гурінчик грає цю злючку так переконливо, що опоненти від жаху немов намагаються зникнути під самим лише її лихим поглядом). Хелен боїться навіть міцний моряк Малюк Боббі (Роман Тітенков) з душею поета. Лише Біллі здатний сприйняти її як кохану дівчину, і це таки вплине на Хелен, вона погодиться піти з ним на побачення (на жаль, смерть випередить кохання).
Комічний ефект привносить Михайло Лень у ролі Джонні Патінмайка, чи то пак Пустодзвона. Кошлатий маргінал вимагає від жителів острова харчів за повідомлення «новості» (розмовляють прості селяни на суржику), негарно лається на стару матусю (Олександра Дашевська), проте тут-таки може сісти по-дитячому їй на коліна та поцілувати у чоло…
Усі герої дуже точно вписуються у контури «розмальовки» драматурга, а от хто стає несподіванкою, так це лікар МакШеррі. Як тільки не експериментують з цією роллю різні режисери, а найоригінальніше вчинив Костика: він не тільки зробив лікаря лікаркою, але й правдивою знахаркою. Надія Толмачек виглядає справжнісінькою шаманкою у своїй гірлянді з букетиків польових трав, діагностує таємничими пасами (при цьому не помиляючись), лікує подзвіном брязкальців та несамовитим танком. Цікаво, що саме роль лікаря дає авторам вистав найбільшу свободу, втім, вона невелика. Хоч і яскрава.
Інішмаан на маленькій сцені «чайників» має глибоку перспективу: сітчаста завіса та рухи за нею легко створюють ілюзію моря. В чомусь цей острів нагадує нашу Одесу: так само важко відірватися, покинути рідний острівець заради великого світу, так само весь час десь поруч дихає море. Тож ірландська «розмальовка» легко всотує одеські фарби, і виходить вистава, що її цінність значно вища за таку, яку зазвичай мають учбові роботи студентів-акторів. Хлопці та дівчата вочевидь обіцяють стати чудовими професіоналами.
Дуже сімейна історія
Нова вистава Одеського академічного театру музичної комедії імені Михайла Водяного «Божевільна родина» покликана стати не лише окрасою репертуару, а й надзвичайно цікавим взірцем того, як можуть переплітатися місцеві традиції з класичними сюжетами.
Почнемо з сюжетів. Ясна річ, Імре Кальман (або Еммеріх, офіційний австрійський варіант угорського імені) оперету під такою назвою не писав. Зате він написав оперети «Королева чардашу», «Циган-прем’єр», «Принцеса цирку», «Фея карнавалу», «Баядера», «Голландочка», «Маріца», «Диявольський вершник», «Герцогиня з Чикаго», «Фіалка Монмартра», музичні номери з яких використано в партитурі «Божевільної родини».
А над лібрето попрацювала лауреатка міжнародних театральних фестивалів Гала Реут. У 2024 році в неї відбувся дебют на малій сцені музкомедії у якості режисерки-постановниці мелодрами «Запроси мене на танець». Нині вона поставила «Божевільну родину» разом із народним артистом України Володимиром Фроловим, який також виконує одну з провідних ролей, театрального імпресаріо Феррі Керекеша (цей персонаж перекочував до цього сюжету з оперети «Королева чардашу», також відомої під назвою «Сільва»).
І тут неодмінно треба нагадати, що Одеська музкомедія у місті користувалася особливою любов’ю глядачів, які сприймали улюблених артистів як членів родини, називали їх домашніми іменами на кшталт Сєня, Люся, Мара і таке інше. Також варто зауважити, що театральна діяльність містить у собі певну складову божевілля, ну гаразд, легкої одержимості… Народні артисти Володимир Фролов та Наталя Завгородня (вона грає колишню акторку, а нині графиню Цецілію) якраз і демонструють своєю яскравою присутністю на сцені, що традиції досі живі, публіка обожнює зіркових виконавців, а ті, у свою чергу, блискуче підтверджують відповідність такому обожнюванню. Вокал, танок, кожна інтонація у діалогу, все викликає бурхливі оплески.
Для поціновувачів жанру оперети герої класичних сюжетів теж ніби рідні. Тож дуже доречно, що в новій виставі ми бачимо, як зажили Феррі, Сільва, Едвін та його матінка Цецілія через двадцять років після описуваних у «Королеві чардашу» подій. Вони владнали майже всі непорозуміння, але перед ними постали подальші непрості задачі… Підросли й нові дійові особи, покоївка Івона, яка мріє стати актрисою, та закоханий в неї аристократ Боні-молодший.
На першому показі вистави склався чарівний дует заслуженої артистки України Наталії Ткачук та лауреата міжнародних конкурсів вокалістів Ярослава Селедцова. А Сільвою та Едвіном, які вже двадцять років співіснують у гармонійному шлюбі, стали лауреатка міжнародних конкурсів вокалістів Лілія Духновська та заслужений артист України Олександр Щесняк. Розумієте, в сюжеті аж три зірки оперети, колишня, проте не згасла (Цецілія), діюча (Сільва) та нова (Івона). Це феєрверк мелодій та емоцій!
Диригент-постановник Юрій Літовко відмінно тримає темпи, часом несамовиті; хормейстер-постановник Сергій Савенко та балетмейстер-постановник Віталій Кузнецов, здається, не розрізняють своїх підопічних, бо хор майстерно танцює, а балет підспівує. А сценічне оформлення вистави також виявилося сімейною справою. Оперета «Божевільна родина» присвячується 100-річчю від дня народження заслуженого художника України Михайла Івницького.
Михайло Борисович 30 років був головним художником Одеського театру музкомедії. Він створив художнє оформлення понад 50 вистав («Моя чарівна леді», «Скрипаль на даху», «Летюча миша», «Весілля Кречинського», «Біла акація», «Бал на честь короля» тощо). Всі декорації митця мають свої неповторні риси, їх пам’ятають та із задоволенням використовують знову і знову.
Художника обожнювали колеги, позаочі шанобливо називали його Ребе (бо мудрою людиною був), і елементи сценографії саме Михайла Івницького присутні на сцені, він умів так розташувати мотузкові «колони» та «люстри», аби ніщо не заважало ані хору, ані балету вражати своїм мистецтвом. Барвисті, вигадливі костюми художниці Олени Леснікової та світло Олени Корольової доповнюють атмосферу сімейної історії, в якій усі один одному не чужі, усі віддані театральній справі. Сподіваємося, ми переконали вас піти на виставу й полюбити усіх членів «Божевільної родини».
Талановита комаха та її шедевр
«Мистецтво — річ особлива. Не кожного разу виходить. Навіть у великих», — повчально каже Христина Балконі, героїня нової вистави Театральної лабораторії «Воля» (Садова, 13). Для дітей та дорослих тут створили детективну пригоду «Шедевр» за однойменним романом відомої американської письменниці Еліс Броуч. Режисерка вистави Стася Волошина адаптувала текст для театру і виконує головну роль маленької дівчинки Емми (у романі є хлопчик Джеймс, але йому «змінено стать», і замість малювання мова йде про скульптуру, шедевром має стати фігурка).
Емма важко переживає розлучення батьків, яке залишило її у цілковитій владі прискіпливої матері (цю роль виконує Олена Концевич). А з добрим і веселим татом, скульптором Карлом (Ігор Волосовський) дівчинка бачиться лише по вихідних та святах. Ось і зараз, на свій день народження, Емма радіє зустрічі з татом, отримуючи в подарунок набір для творчості. Батько, ясна річ, вбачає в донечці своє продовження, проте талант дістався у цій історії зовсім не Еммі, а кумедному жучку Марвіну (Сергій Довганич). Він також має батьків (їх грають ті самі актори, що їх ми бачимо у ролях Емминих мами й тата), але жучина родина міцна, розлучатися ніхто не планує. Тож він дитина, щасливіша за дівчинку.
Яким чином Марвіну вдається створювати свої шедеври, що їх приписують Еммі, як талановиту комаху «всліпу» спробують використати у власних цілях музейні працівники Христина Балконі (Анастасія Чечельніцька) та Денніс Макгафін (Богдан Яворський), і до чого тут малесенький Жучок (Лія Фахретдінова), дізнаєтеся на виставі. Буде весело, часом трохи сумно, але занудьгувати ні на хвилину не вдасться. Залишається одне питання: чи під силу Марвіну не просто копіювати чиїсь шедеври, а й сказати своє слово у мистецтві? Для відповіді комасі довелося б прожити довге творче життя.
Марія ГУДИМА.
Фото Олега ВЛАДИМИРСЬКОГО.