Колекція Україніки Тараса Максим’юка відома широким науковим і музейним колам, спільноті краєзнавців, збирачам раритетів, бібліографам. Серцевину цього вартісного зібрання складає різнопланова Шевченкіана. 3 кінця 60-х років минулого століття Тарас Іванович бере активну участь у виставковій практиці — у Києві, в обласних центрах, за рубежем, а найінтенсивніше — в рідній Одесі.

Максим’юк охоче надає матеріали зібрання для підготовки довідкових видань, тематичних альбомів, друкує аналітичні статті. Видав книжку власних публікацій: «З Україніки Причорномор’я», низку буклетів і каталогів. За вагомий внесок у розвиток краєзнавства, збереження національної історико-культурної спадщини Тарасові Максим’юку присвоєно звання заслужений працівник культури України, він відзначений грамотами Верховної Ради і Кабінету Міністрів України.
Напередодні 200-річчя з дня народження Шевченка Тарас Максим’юк звернувся до владних структур Одеси і області з пропозицією відкрити музей «Тарасів дім», основою якого стане його солідне за високими мірками зібрання Шевченкіани. Пропонуємо найсуттєвішу частину звернення колекціонера до владних установ:
«Для створення експозиції, утворення фондів музейного комплексу «Тарасів дім» я дарую свою колекцію Україніки Одесі та Одеській області. Музейний комплекс «Тарасів дім» має складатися з трьох основних та кількох додаткових експозицій (відділів), на які є достатньо експонатів в моїй збірці.
На цей проект необхідно приміщення площею до 400 кв. м. Для цього, на наш погляд, ідеально могло б підійти приміщення Одеського обласного радіо, що займало до свого переїзду другий і третій поверх за адресою: вул. Троїцька, 43-б, бо не треба нікого виселяти чи щось нове будувати.
Музейний комплекс «Тарасів дім» може бути самостійною філією одного з музеїв Одеси (Художнього, Історико-краєзнавчого) зі своїм невеликим штатом співробітників, своїм кошторисом, фінансуванням, але зі спільною бухгалтерією. Даруючи свою колекцію громадськості, повинен очолювати цей музейний комплекс пожиттєво».