Розкуто грають британців актори Одеського академічного театру юного глядача у новій комедії «Шум за сценою» за п’єсою Майкла Фрейна. Цю виставу вечірнього репертуару поставив Євгеній Резниченко, головний режисер ТЮГу. Такі вистави варто було б готувати до Міжнародного Дню театру, бо з гумором тут представлений зворотній бік акторської та режисерської діяльності, не забуті й робітники сцени, гримери, помічники режисера.
За сюжетом відбувається репетиція вистави «Любов та сардини», наступного вечора запланований перший показ, але ж на сцені якась плутанина. Актори погано знають текст, невчасно виходять з-за куліс, невчасно виносять ті самі тарілки з сардинами. Режисер Ллойд Даллас (Євген Юхновець) лютує. Попервах його гнів спіткав актрису Дотті Отлі, яка ніяк не призвичаїться до ролі домоправительниці місіс Клакетт (заслужена артистка України Валентина Гульченко). Вочевидь літній виконавиці не до роботи, адже її коханець Гаррі Леженом (Олександр Давлятян) тут-таки репетирує роль Роджера Трамплмейна, закоханого в привабливу Вікі (в образі не надто розумної, зате пластичної Брук Ештон постає Тетяна Полякова).
Пристрасть до алкоголю трохи сповільнює реакції літнього актора-пияки Селздон Моубрей (Валерій Швець), який грає грабіжника. Не той реквізит подає робітник сцени Тім Олгуд (Олексій Кочетов), намагається виконати суперечливі режисерські вимоги помреж Поппі Нортон-Тейлор (Ірина Давлятян). Коли на гастролях дія «Любові та сардин» піде шкереберть, Тім та Поппі намагатимуться грати замість акторів, які геть облажалися, і це буде дуже смішно.
Ще одна акторська пара: Белінда Блеяр (заслужена артистка України Оксана Бурлай) та Фредерік Феллоуз (Єгор Карельський). Вони грають господарів дому, подружню пару Флавію та Філіпа Брентів, і невідомо, що смішніше: химерний сюжет чи ненатуральне перегравання, до якого вдається кожний виконавець «Любові та сардин»…
За лаштунками життя значно цікавіше, ніж у тексті комедії, тут не діють закони теорії драми, ще треба додати тему боротьби самолюбства акторів, протистояння волі режисера, трохи еротики, і маємо пікантну, захоплюючу виставу. Забуваємо про життєві потрясіння і поринаємо у атмосферу театрального буття, де всі прагнуть якогось недосяжного, неможливого у реальному світі ідеалу…