Біографія Євгена Новицького, викладача предмету «Трудове навчання» в одеському ліцеї №65, на перший погляд, не містить якихось героїчних сторінок. Але, коли на українську землю прийшла біда, він, не вагаючись, взяв зброю.

Народився Євген Новицький в Одесі 9 березня 1978 року. За його спогадами, дитинство було багатолюдним і гомінким, адже родина завжди була великою і щирою. У 1996 році Євген вступив до Уманського державного педагогічного університету. У 2001 році він виконав свій обов’язок перед державою, вступивши до лав Збройних Сил України на строкову службу, а у 2002 році повернувся до цивільного життя.

Його особиста історія, як і в багатьох людей, була непростою, життя постійно випробовувало його на міцність.

А шість років тому він прийшов до ліцею №65. Саме тут розкрився його справжній педагогічний талант. На уроки викладач завжди приходить у гарному настрої, з відкритим серцем і щирою посмішкою. Адміністрація ліцею відгукується про нього як про надійну опору, людину, на яку завжди можна покластися. Колеги цінують його за працьовитість, відповідальність і готовність допомогти у будь-якій ситуації. Він той, хто не проходить повз — якщо потрібно полагодити парту, зробити полицю, відремонтувати щось у класі чи просто підтримати добрим словом — він завжди поруч.

Його особлива любов — робота з деревом. У його руках звичайна дошка перетворюється на щось більше: у міцну парту, у зручну лавку, у річ, яка служитиме дітям роками. Його вироби, як і його уроки, мають душу. Вони створені з терпінням, увагою і повагою до кожної деталі.

У 2022 році, на самому початку повномасштабного вторгнення, Євген Новицький знову зробив вибір на користь служіння — вступив до лав Національної гвардії України, до бригади оперативного призначення «Рубіж», у танко­вий батальйон, взвод розвідки спе­ціального призначення. За наказом командира корпусу «Гарті» він був переміщений до окремого танкового батальйону у взвод розвідки, де й нині проходить службу.

Діти люблять його особливо. Для них він не просто педагог — він людина, яка розуміє, підтримає, пояснить і навчить не лише предмету, а й життю. Кожен день, коли Євген Новицький переступає поріг школи, — це маленьке свято праці, людяності і доброти. Він залишає по собі слід не лише у відремонтованих партах чи зроблених речах, а в серцях дітей, у повазі колег, у довірі адміністрації.

Його історія — це історія людини, яка не зламалася, яка змогла пройти через труднощі і стати силь­нішою. Це історія педагога, який вчить не лише словами, а власним прикладом.

Олена СЕРБУЛ.
Керівниця військово-історичного музею Одеського ліцею №65.