|
|
   |
В день пам’яті героїв Небесної сотні
Настає вечiр, соняшник сумно опускає голiвку i згортає пелюстки, щоб вранцi, гордо випростувавши стрункий стан, з новими силами крокувати за Сонцем, за Свiтлом, тобто за правдою, честю, гiднiстю.
Для українцiв соняшник — символ любовi до Батькiвщини. Тож саме про Батькiвщину та її героїв йшла в День пам’ятi героїв Небесної сотнi мова на лiнiйцi у одеськiй гiмназiї № 4. Звучить пiсня «Тiльки щоб не даремно» (сл. i муз. В. Кирилюк) у виконаннi учасникiв оперної студiї гiмназiї, до зали вносять соняшники. Яскрава квiтка привертає увагу. А ще зацiкавлюють розповiдь, мелодекламацiя. Учнiв багато (всi 7-і та 8-і класи гiмназiї), проте нiкому не доводиться нагадувати про дисциплiну: подiї, що розгорнулись на Майданi у 2014 р., — не зi сторiнок пiдручника, а герої, небайдужi до майбутнього країни, — нашi сучасники, українцi незалежно вiд нацiональностi, патрiоти, котрi думкою, словом i вчинками зверненi до Вiтчизни, отчого дому, бо Батькiвщина — мати, свята земля. Соняшники, «країни нашої незламний цвiт».
Приємно, що Усний журнал у актовiй залi — колективна робота вчителiв та учнiв — старшокласникiв (9—11-і класи). Бiль i жах спостерiгаю в очах дiвчат! А хлопцi... Стискають скули, стає бiльш серйозним вираз обличчя: багато хто з них у цей момент ладен стояти поруч, пiдтримати, показати спорiдненiсть дум i поглядiв.
Для учнiв 5-х i 6-х класiв — виховнi години. Знань i досвiду у них поки що небагато, то ж про героїв Небесної сотнi треба все розповiсти, пояснити, показати вiдеоматерiали. Майбутнє країни — її небайдужi громадяни.
Про героїчнi й водночас трагiчнi сторiнки сучасної української iсторiї учням одеської гiмназiї
№ 4 нагадує Стiна пам’ятi, заздалегiдь спроектована так, щоб до творчого процесу залучити учнiв. Ось i замайорiла Стiна жовто-блакитними сердечками i бiлоснiжними ангелами, охайно виготовленими дбайливими рученятами молодших гiмназистiв. I кожне з них мiстить краплину вдячностi до людей, «хто за свободу вийшов проти смертi».
Чому сотня Небесна? Бо праведнi! Не хочемо їх вiдпускати, тож вiримо, що розпростерши крила, мов ангели, вбережуть рiдну неньку вiд всякої напастi.
Ангели — ангелам. З любов’ю...
Добiгає кiнця ще один шкiльний день. Що отримали учнi? Безперечно, знання з усiх предметiв за розкладом урокiв. Та, я вважаю, отримали значно бiльше: урок чесностi, мужностi, стiйкостi, любовi, «щоб у серцi жила Батькiвщина».
Галина ПАНТЕЛЮК. Вчитель одеської гiмназiї № 4