|
|
   |
Фельдшер підстанції екстреної медичної допомоги №5 КНП «Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Одеської обласної ради» Сергій Ротару загинув 15 березня 2024 року, виконуючи свій професійний обов’язок.
На превеликий жаль, родина загиблого й досі не може отримати грошову допомогу, передбачену Законом України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров’ю, завдану працівникам об’єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України» від 20 березня 2023 року. Держава в особі Пенсійного фонду України та Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності України визнає свій борг перед родиною Ротару. Але ось «біда» — грошей немає…
Втім, про все по порядку.
Тоді, два роки тому, ворог завдав удару двома ракетами «Іскандер-М» по морському узбережжю в районі Дачі Ковалевського. Удар був максимально цинічним. Друга ракета, начинена касетними боєприпасами, влучила саме в той момент, коли на місце першого прильоту вже прибули рятувальники та швидка. Бригада медиків, у складі якої був Сергій, рятувала тяжкопораненого. Почувши звук ракети, швидка спробувала вирватися з небезпечної зони. Не встигла.
Сергій Ротару виконав свій обов’язок до кінця — він накрив своїм тілом постраждалого, якому надавав допомогу. Фельдшер отримав кілька поранень, несумісних із життям. Найбільший уламок влучив йому просто в серце.
Минуло два роки. Але біль утрати для родини Сергія Ротару не став меншим. У нього залишилися двоє малолітніх синів — діти й досі відвідують психолога, змиритися з втратою батька, прийняти її незворотність вони не можуть. Дружині Сергія, Анастасії, випало надзвичайно тяжке випробування: самій виховувати синів і водночас взяти на себе всі турботи про батьків чоловіка — людей похилого віку, які потребують постійної медичної допомоги та підтримки.
На щастя, в Одесі знайшлося багато людей, які не залишили Анастасію та дітей наодинці з їхнім горем. Передусім це колеги Сергія з підстанції екстреної медичної допомоги №5. До слова, це одна з найбільших підстанцій такого профілю — тут працює до ста спеціалістів. Вона обслуговує Київський район, а також прилеглі населені пункти — Сухий Лиман, Таїрове, Чорноморку та інші. Сергій Ротару пропрацював тут понад десять років.
З його колегами ми познайомилися, коли напередодні трагічної дати побували на підприємстві. На території підстанції встановлено пам’ятний знак на честь Сергія. Це була ініціатива колективу. Цієї неділі, у другу річницю трагедії, друзі та колеги знову зберуться біля пам’ятного знака. Сергія Ротару згадують лише теплими словами: добрий, відповідальний, чуйний. Завжди відгукувався на прохання підмінити на чергуванні. Потрібно було допомогти у якійсь справі — завжди допомагав.
І додають: на місці Сергія міг бути будь-хто з них. Просто він прибув на місце прильоту першим. До речі, після загибелі фельдшера було переглянуто методологію виїзду бригад екстреної допомоги на виклики під час повітряних тривог. Тепер безпеці медиків приділяється додаткова увага. Виходить, що знову знадобилася трагедія, аби зрозуміти очевидне.
Колеги Сергія не забувають його родину. У перші дні після трагедії вони збирали фінансову допомогу, запрошують синів на різні дитячі заходи, постійно запитують у Анастасії: чи потрібна якась допомога? Саме медики стали ініціаторами збору підписів до Президента з проханням відзначити професійний подвиг Сергія Ротару. Клопотання колег фельдшера підтримала Одеська обласна військова адміністрація. І 28 червня 2024 року Указом Президента України Сергія Ротару було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
До слова, Одеська ОВА підтримала родину медика не лише цим. За ініціативи начальника обласної військової адміністрації Олега Кіпера та за підтримки бізнесмена Юрія Дегаса сім’я Сергія Ротару отримала квартиру.
Загалом Анастасії та її синам допомагають багато людей — і за це їм честь і хвала. Та от пробити броню бюрократичної машини поки що не вдається. Йдеться про виплату грошової допомоги, передбаченої вищезгаданим Законом України.
8 липня 2024 року Анастасія Ротару звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги. Проте через місяць отримала відмову — на тій підставі, що КНП «Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Одеської обласної ради» нібито… не входить до переліку об’єктів критичної інфраструктури.
Більшого абсурду годі й вигадати. Швидка, яка однією з перших мчить на місце прильоту, від професіоналізму якої залежить життя поранених і постраждалих від обстрілів, виявляється — не об’єкт критичної інфраструктури.
Анастасії Ротару довелося звертатися до суду. Можна лише уявити її психологічний стан. Поховавши чоловіка, який із честю виконав свій професійний обов’язок, тепер їй довелося доводити цей очевидний факт у судових інстанціях.
Дружині Сергія пощастило — на неї вийшов відомий одеський адвокат Дмитро Бакулін, який запропонував свої послуги абсолютно безкоштовно. У результаті справедливість було відновлено. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 10 квітня 2025 року задовольнив адміністративний позов Анастасії Ротару, визнавши рішення ГУ Пенсійного фонду України в Одеській області протиправним і зобов’язавши виплатити одноразову грошову допомогу родині загиблого медика. Постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року рішення першої інстанції залишено без змін.
Попри це, ГУ Пенсійного фонду України в Одеській області спробувало судитися далі. Однак касаційна інстанція відмовила у відкритті касаційного провадження.
Таким чином, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року набрало законної сили.
Пенсійне відомство борг перед родиною Ротару визнало — після року судових баталій. Після цього звернулося до Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності України з інформацією про потребу в бюджетному асигнуванні за програмою «Забезпечення виконання рішень суду». Сталося це у вересні минулого року. І досі родина Сергія Ротару грошей не отримала. З «банальної» причини — коштів немає. Побажання одне: чекайте, черга велика.
— Сергій Ротару не вагався, коли потрібно було рятувати одеситів, він виконав свій обов’язок до кінця, — говорить адвокат Дмитро Бакулін. — Одноразова грошова допомога — це не милостиня, а борг, освячений кров’ю медика. І цей борг держава повинна повернути.
Тут важко щось додати. Залишається лише питання: скільки ще часу потрібно державі, аби виконати власне рішення суду і повернути борг родині людини, яка віддала життя, рятуючи інших?
Олег Суслов