|
|
   |
На цьому тижні у редакційній вітальні спілкувалися з головою Державного комітету телебачення та радіомовлення, заслуженим журналістом України Олегом Наливайком. На цю зустріч прийшли колеги з інших одеських видань, і розмова вийшла змістовна, цікава і корисна.
Мета приїзду голови держкомтелерадіо, за його словами, пов’язана з проблемою Одеського Суспільного мовника — в будівлю компанії влучив ворожий дрон. Тому, поміж іншого, обговорили наслідки, відновлення. Нагадав Олег Наливайко про біду Дніпровської філії Суспільного: «розбита вщент, відновленню не підлягає».
Також в Одесі у голови Держкомтелерадіо відбулися зустрічі з бібліотекарями та видавцями — з приводу участі в проєкті комітету «Українська книга — українським дітям». Проєкту 5 років, за цей час 1 млн. 200 тис. книжок зібрано у видавців і доставлено в бібліотеки України і за кордон.
З представниками друкованої преси Олег Наливайко й говорив про друковану пресу. Повідомив, що з 1 січня 2026 року уряд повернув Держкомтелерадіо функцію, яка у нього була до 2019 року, і відтепер комітет знову опікується друкованою пресою і взагалі місцевими медіа.
— За підтримки уряду готуємо програму підтримки місцевої друкованої преси з бюджетним фінансуванням, — розповів наш гість. — У пріоритеті прифронтові регіони, але ж і Одеса визнана прифронтовою, отже має таку підтримку отримати. Працюємо над цим разом з Національною спілкою журналістів. Є в нас і певна історія пошуку грантів. Щоб всім цим скористатися, треба правильно сформулювати технічне завдання, тому важливі думки і пропозиції тих, хто працює в місцевих друкованих медіа.
Програма, звісно, необхідна, хоча і дещо запізнилася, зауважили учасники редакційної зустрічі. В Одеському регіоні наразі лишилося 7(!) друкованих видань. І це не суто одеська історія, а тенденція, характерна для всієї України: якщо у 2020 році виходило понад 2400 регіональних друкованих видань, сьогодні їх залишилося менше тисячі. І той, хто скаже, що газети звільнили місце електронним медіа, помиляється — була і є у газет своя читацька аудиторія. А у війну взагалі є ситуації, коли тільки газети і справлялися з функцією інформування. Олег Наливайко нагадав:
— Коли звільняли Ізюм, ні телебачення, ні інтернет не могли забезпечити людей інформацією. Головним, єдиним, найефективнішим джерелом стала саме газета.
Учасники зустрічі, Іван Мельник, Геннадій Чабанов, Олег Суслов, Михайло Штекель, Віктор Весілик, говорили про складнощі, з якими стикаються, непрості стосунки з «Укрпоштою», висловлювали свої думки щодо наповнення майбутньої урядової програми. Одним словом — про те, як жити далі. Газети — то паперовий літопис, треба зберегти їх, підтримати, допомогти пережити скрутні часи. Жодна країна в епоху інтернету не відмовилась від друкованих медіа, там набули певний досвід підтримки, і варто ним поцікавитися.
Олег Наливайко, як секретар НСЖУ, на прохання очільника спілки Сергія Томіленко, доставив в Одесу чотири бронежилети з шоломами. Це захисне спорядження, отримане Центрами журналістської солідарності свого часу від партнерів з МЗС Німеччини, надані одеським журналістам у форматі безкоштовного прокату.
Хороша вийшла зустріч, з питаннями-відповідями, корисною інформацією. Імпонувало, що розробники програми, перш ніж її наповнювати, вирішили поцікавитися думкою тих, хто на цій ниві працює і знається на всіх тонкощах. Домовились сформулювати свої пропозиції і надіслати в Держкомтелерадіо. Серед інших питань щодо програми було й таке: за якими критеріями визначати, кому саме призначати державну підтримку? Подумалось: а чим не критерій — друковані медіа, які з початку повномасштабного вторгення, не зважаючи на щоденну напругу, відсутність світла і зв’язку, повітряні тривоги, не пропустили жодного випуску і продовжують свою справу.
Дора Дукова