Вбито Сергія Суріна, морського лоцмана І класу
№91—92 (11331—11332) // 16 ноября 2023 г.
Вбито Сергія Суріна, морського лоцмана І класу
8 листопада 2023 року, на 43-му році життя, внаслідок чергової ворожої атаки рф на українську портову інфраструктуру, попадання ворожої ракети в надбудову іноземного судна, при виконанні посадових обов’язків, під час лоцманського проведення судна, було вбито Сергія Суріна, морського лоцмана І класу філії «Дельта-лоцман» ДП «АМПУ». Загинув талановитий досвідчений моряк, лоцман, дуже добра, весела, життєлюбна, скромна, гідна людина. Сергій більше 15 років, з липня 2008-го, працював в «Дельта-лоцман». Чесний, порядний, професійний. Він робив найскладніші лоцманські роботи, високо тримаючи планку лоцманської справи в Україні, на високому рівні виконував будь-які завдання. Сергія любили та поважали в колективі.
Приносимо глибокі співчуття близьким Сергія у зв’язку з трагічною смертю сина, чоловіка та батька. Щиро сумуємо спільно з вами, звертаємо до вас слова безумовної підтримки. Дуже гірко втрачати своїх коханих, рідних і близьких, тим більше — молодих, життя яких тільки попереду. Упокой, Господи, душу Сергія!
Він є і залишиться в наших серцях. Світла пам’ять прекрасній людині.
Колектив та адміністрація філії «Дельта-лоцман» ДП «АМПУ»
Комментарии
17.11.2023 | Неизвестный автор
Земля наш дом. Все, кого вы любите, кого вы знаете, о ком вы когда-либо слышали, все прожили на ней свои жизни. Множество наших наслаждений и страданий, сотни религий, идеологий и экономических доктрин, каждый охотник и собиратель, каждый герой и трус, каждый созидатель и разрушитель, каждый король и крестьянин, каждая влюблённая пара, каждая мать и каждый отец, каждый ребёнок, изобретатель, политик, нищий, каждая так называемая «суперзвезда», каждый «величайший лидер», каждый святой и грешник в истории нашего вида жили здесь — на соринке, подвешенной на солнечном луче. Земля — очень маленькая сцена на бесконечной космической арене. Подумайте о реках крови, пролитых всеми генералами и императорами, чтобы, в лучах славы и триумфа они могли стать кратковременными хозяевами части песчинки. Обхватите свою голову руками и подумайте о бесконечных жестокостях, совершаемых обитателями одного уголка этой точки над едва отличимыми обитателями другого уголка, подумайте о том, как часты меж ними разногласия, о том, как жаждут они убивать друг друга, о том, как горяча их ненависть. Убийство только одного единственного человека — это неописуемая и никогда не заканчивающаяся трагедия... Что же тогда говорить об убийстве двухсот, трёхсот и более тысяч человек?? Наше позёрство, наша воображаемая значимость, иллюзия о нашем привилегированном статусе во Вселенной — все они пасуют перед этой висящей в окружающей космической тьме на солнечном луче одинокой пылинкой. В этой грандиозной пустоте нет ни малейшего намёка на то, что кто-то придёт нам на помощь, дабы спасти нас от невообразимого человеческого невежества. Да и кому мы нужны, кроме самих себя? Нет лучшей демонстрации глупого человеческого зазнайства, чем эта отстранённая картина нашего крошечного мира.