|
|
   |
Сьогодні на державному рівні підвищена увага приділяється розвитку альтернативних форм сімейного виховання. Практика функціонування таких сімей свідчить: інституційний догляд ніколи повноцінно не замінить дитині родинне тепло. Одне з яскравих свідчень цієї тези — історія прийомної родини Копенків, яка рік тому взяла на виховання десятирічну Сонечку, дитину, позбавлену батьківського піклування.
Соня рано залишилася без батьків: мати померла, коли їй було лише два роки, у батька вона була відібрана за неналежне виконання ним батьківських обов’язків, але без позбавлення батьківських прав. Дитина була влаштована до КУ «Центр соціально-психологічної реабілітації» Одеської міської ради на цілодобове перебування. У зв’язку із введенням в Україні воєнного стану її було евакуйовано до Польщі, але згодом вона повернулася додому.
У лютому 2025 року Соню влаштували у сім’ю Копенків. Прийомні батьки Юлія Сергіївна Копенко і Олексій Сергійович Копенко, маючи досвід виховання двох дітей — 15-річних близнюків Максима і Вадима, оточили Сонечку увагою і піклуванням, а хлопці стали справжніми старшими братами, позбавивши прийомну сестричку самотності та смутку.
— З моменту влаштування Соні у нову родину сім’я Копенків знаходиться на соціальному супроводженні в Центрі соціальних служб Одеської міської ради, — інформує заступниця начальника відділу з питань надання соціальних послуг, розвитку альтернативних форм виховання та правового забезпечення ЦСС ОМР Марія Швецова. — За останній рік у житті Соні відбулися позитивні зміни. В дитини з’явилися нові інтереси, плани чи не на кожен день, вона набула впевненості і стала справжнім та повноправним членом нової для неї сім’ї.
Треба бачити, як діти обіймаються, коли старші брати Максим і Вадим повертаються з занять у Рішельєвському ліцеї додому. Не в кожній біологічній родині панує така дитяча ідилія між старшими і молодшими дітьми. Не по роках самостійні, талановиті і впевнені у власних силах хлопці-близнюки роблять все можливе, щоб Сонечка розвивалася і зростала у теплому оточенні люблячої її родини.
П’ятнадцятирічні Максим і Вадим закінчили Дитячу мистецьку школу № 2. Вчилися сім років, вже справжні майстри: зі своїми малюнками перемагають у конкурсах образотворчого мистецтва на різних рівнях. А ще хлопці дуже полюбляють футбол, мають численні нагороди за участь у різних змаганнях — кубками та медалями заповнена їх кімната. У Рішельєвському ліцеї вчаться у 10-му класі фізико-математичного спрямування. Вони не тільки полюбили прийомну сестричку, а й наситили її життя різноманітними інтересами.
— Коли Соня прийшла у нашу сім’ю, вона не читала, не писала, переживала складний час, — каже прийомна мати Юлія Сергіївна. — Зараз вона займається у третьому класі Новодофінівської гімназії Фонтанської селищної ради, з інтересом опановує англійську мову, відвідує Фонтанський будинок культури, школу художньої майстерності, грає на фортепіано і вчить сольфеджіо, а ще займається акробатикою і мріє стати ветеринарним лікарем. Дуже вдячна за соціально-психологічну допомогу Марії Павлівні Швецовій: її поради та рекомендації під час соціального супроводження допомагають стабілізувати життя Сонечки і всієї нашої родини у дуже непростий час.
Сонечка сяє як сонечко, родина, попри всі негаразди сьогодення, щаслива і розвивається, діти завжди разом. Справжній сімейний затишок.
Ігор ПЕТРОВ