|
|
   |
Кількість українців, які зовсім не курять, скоротилася на 4,7% у порівнянні з початком 2021 року і складає зараз 68,8%. Два роки тому не вживали тютюн 73,5%. Про це свідчить порівняльний аналіз результатів опитувань, проведених КМІС на початку 2021 року і наприкінці 2022 року. Зростання кількості курців є суттєвим, враховуючи, що до війни розповсюдженість куріння за цим опитуванням складала 26,5%. Зокрема, на 2,3% зросла кількість «щоденних» курців, і на 2,4% більше стало курців, які вживають тютюн не щодня.
Війна є найбільш очевидною причиною розповсюдження шкідливої звички і по суті відкинула країну на кілька років назад у боротьбі проти тютюну. Про це говорить голова ГО «Здорові ініціативи» Наталія Торопова, представляючи результати соцопитування: «Загальна тенденція розчаровує. Українці почали курити більше. Це очікувано, це реакція на стрес, пов’язаний з війною, і абсолютна зміна пріоритетів життя».
Ті респонденти, які курили ще до початку війни, стали курити більше (30,3%), курять так само (44,4%), курять менше (17,8%), взагалі перестали курити (6,4%). На пряме запитання до тих, хто не курив до війни, 5,5% відповідають, що почали курити і вже не кидають. 0,6% закурили після початку війни, але кинули. Абсолютна більшість (78,8%) із тих, хто почав курити посилено, вживає звичайні сигарети, які пов’язані з максимальним ризиком для здоров’я.
Незважаючи на зростання кількості курців, програми допомоги з відмови від куріння залишаються поза пріоритетом системи охорони здоров’я України. За опитуванням КМІС, 31% курців розраховували тільки на себе, коли пробували відмовитися від тютюну. І тільки 0,9% — на консультацію в установах охорони здоров’я. Ефективність самостійних спроб відмови від тютюну є низькою.
В умовах війни люди шукають рішення, як зменшити стрес. Описуючи найбільш уразливі групи, серед яких швидко поширюється куріння, лікар Юрій Стратович називає військових, людей в окупації, жителів районів з посиленими обстрілами, переміщених осіб і біженців. При цьому він розвінчує міф, що куріння допомагає впоратися зі стресом. «Люди, які курять, є залежними і потребують ґрунтовної професійної допомоги», — зазначає лікар.
«Куріння під час війни є частиною побутового спілкування. А в окопах, буває, ми або стріляємо, або куримо. Електронні пристрої заряджати там нема де, психологів поруч немає, тільки ліс, окопи і кулі свистять над головою», — зазначає голова правління ГО «207 батальйон» Андрій Кульчицький. Він сам був курцем з великим стажем, кинув курити перед війною, але знову повернувся до сигарети після російського вторгнення.
Куріння — це тільки один з індикаторів, який показує реакцію суспільства та його психологічний стан. Хоча під час війни тема куріння може здаватися «не на часі», однак вона має великий середньо- і довготривалий ефект на здоров’я населення, економіку, систему охорони здоров’я та демографію. Потрібна професійна допомога курцям у контексті поліпшення ментального здоров’я та роботи із залежністю від куріння.
ГО «Здорові ініціативи» — аналітичний центр, який здійснює дослідницькі проєкти в Україні, Грузії, Казахстані та інших країнах (загалом у 8 країнах Європи та Азії) на тему економіки та громадського здоров’я. У 2021—2022 роках спільно з Єльським університетом (США) організація розпочала експериментальне дослідження поведінки людей, які хочуть відмовитися від шкідливих звичок. Дослідження проводилося в Києві та Нью-Гейвені. Після нападу Росії на Україну дослідження було перерване, зокрема і тому, що частина українців, які брали в ньому участь і остаточно відмовилися від куріння, повернулися до сигарет, і неможливо було об’єктивно
оцінити тривалість їхньої відмови.
Дар’я АЛЄКСЄЄВА