|
|
   |
В Kunsthalle Bremen відкрилася виставка «Сліди часу», що представляє 40 графічних робіт XVI—XIX століть з колекції Одеського музею західного і східного мистецтва. Ці твори були вивезені з України після початку повномасштабного вторгнення, аби зберегти їх від знищення, а всього до Бремену прибуло 125 гравюр. Атмосферу відкриття доповнив виступ українського хору Gloria UA, створивши відчуття єдності та підтримки.
У відкритті взяли участь Андреас Бовеншульте, бургомістр і сенатор з культури Бремена, Крістоф Грюненберг, директор Kunsthalle Bremen, Ігор Поронік, директор ОМЗСМ, Мартін Гернес, генеральний секретар Фонду мистецтва Ернста фон Сіменса, Марія Аресін, куратор Кабінету гравюр Kunsthalle Bremen, Вольфґанг Айхведе, дослідник Східної Європи, Ніколе Ламотт, голова Мистецької спілки Бремена, та Александр Блюмель, представник Генерального консульства України.
— Йдеться не лише про мистецтво, а й про солідарність та надію. Культура має важливе значення навіть у часи війни. Вона допомагає берегти ідентичність народу, — підкреслив у своїй промові Андреас Бовеншульте.
— З одного боку, це популяризація музею і країни, з іншого — гравюри знаходяться в безпечному місці, — каже Ігор Поронік. — Найцінніші речі зараз у Німеччині, рівень нашої колекції живопису вже оцінили на виставці в Берліні.
А в Одесі практично всі музейні експонати знято з експозиції. В самій будівлі частину вікон зашито ДСП, решту запечатано плівкою. За часи війни тут зробили модернізацію системи опалення, німецькі партнери допомогли, як і з системою гідроізоляції, поставили дуже прогресивний прилад. На відміну від традиціонної системи гідроізоляції, коли фундамент і стіни замазуються чимось водонепроникним, цей прилад просто відштовхує воду. Ця технологія вже понад рік успішно відпрацьована в інших музеях, Софії Київській, Львівській національній картинній галереї.
— Як ми працюватимемо після війни? Я завжди противник позиції «аби не так, як було», — додає Ігор Поронік. — Вважаю, що музей на даному етапі, коли є купа технічних можливостей, не має надто ними захоплюватися. Інтерактивні виставки — це цікаво, але не те. При наявності усіх цих нових технологій є ризик витратити кошти на нове суперустаткування, яке втратить актуальність уже завтра. Музей має бути консервативним, тому що у нього залишилася єдина річ: це справжність.
В ідеалі після війни, оскільки ми включені у проєкт «Велика реставрація», і зараз ведуться серйозні перемовини з італійцями, які взялися фінансувати деякі наші об’єкти, в тому числі Художній музей, філармонию, робитиметься модернізація усіх інженерних мереж, клімат-контроль у фондах. Отримуємо нормальне технічне обладнання будівлі, проводимо реставраційні роботи та виставляємо свою колекцію, яка дуже багата, цікава, як не дивно, ще до кінця не вивчена.
Марія Гудима