|
|
   |
У Великій залі Одеської філармонії пройшли 30-ті «Два дні і дві ночі нової музики». Цей міжнародний фестиваль, який наша газета висвітлює з першого року існування, отримав підтримку Міністерства культури та стратегічних комунікацій України та Одеської міської ради. Сучасна академічна музика народжується на тлі високої загальної культури, і саме Одеса стала центром тяжіння в цьому сенсі в масштабах України.
Нічні концерти в умовах комендантської години, звісно, неможливо проводити. Проте засновниця та арт-директор «2Д2Н», заслужений діяч мистецтв України, композитор Кармелла Цепколенко і зберегла унікальну будову фестивалю, і забезпечила його яскравим наповненням у вигляді творів українських та зарубіжних композиторів, які написані до та під час війни. Але були й відступи у минуле: грали Пауля Гіндеміта, Василя Барвінського, Бориса Лятошинського, цих експериментаторів у музичному мистецтві. Чимало творів Валентина Сильвестрова виконав дует Марини Громадської (скрипка) та Віоліни Петриченко (фортепіано), а ще одеський вокальний ансамбль Strum-Spectrum.
Творчість сучасних композиторів — це нові твори самої Кармелли Цепколенко, Алли Загайкевич, Богдани Фроляк, Сергія Шустова, Володимира Рунчака, Ганни Копійки. Олена Морозова у творі «На шляху незворотності» (2005) для трьох контрабасів заінтригувала незвичним штрихом, коли музиканти проводять смичками не по струнах, а по дерев’яному корпусу (вже потім торкаються і струн, аякже). Не треба володіти абсолютним слухом, аби розрізняти нотну висоту сирени повітряної тривоги, а саме вона пролунала в пасажах скрипки, коли ансамбль Senza Sforzando виконував п’єсу Асматі Чибалашвілі Wartime Reflections II / Resonanses (2025).
Найвагомішою складовою цьогоріч була оперна музика: пролунали моноопера Дональда Ман-Чінга Ю «Нікотин», дві сцени з камерної опери Андрія Малініча «Людина-вовк», міні-моноопера Людмили Самодаєвої «Записки добровольця» за однойменною книгою Олександра Закерничного, загиблого захисника України.
Щодо сучасного візуального мистецтва, традиційно присутнього на «2Д2Н»: Кармелла Цепколенко сіла за рояль та взяла участь у перфомансі дизайнера Володимира Уманенка, який «диригував» авторськими сукнями, що кожну з них було позначено тривожною червоною плямою (часи такі, воєнні, криваві). Штучний інтелект? Його також застосували, але не для написання нот, а для створення тексту для вокальної мініатюри Ганни Копійки, вийшло кумедно, ніби ШІ сам себе вихваляє. А «машинна» музика вже в історії людства була, нікого особливо не зацікавила. Душу композиторську нічим не замінити!
Марія Гудима. Фото Олега Владимирського