|
|
   |
Якщо взяти до уваги, що молитися треба щиро, то цілком природно для аргентинця робити це мовою танго, вкладаючи у молитву пристрасть та відчай, сподівання й бентегу! Прем’єра концерту на два відділення з музикою аргентинських композиторів Мартіна Палмері та Астора П’яццолли «Вечір у Буенос-Айресі» відбулася в Одеському академічному театрі музичної комедії імені Михайла Водяного. У захопливу подорож запросили режисер Володимир Подгородинський, диригент Вадим Перевозников та балетмейстер Віталій Кузнецов, контрастні костюми та сценографію придумав Станіслав Зайцев.
На сцені зустрілися хор, балет та оркестр театру. У першому відділенні виконали «Месу з Буенос-Айреса» — католицьку месу для солістки, хору, бандонеону та оркестру в стилі танго нуево, яка написана аргентинським композитором Мартіном Палмері в 1996 році. Замість органа в цій месі озивався до Всевишнього бандонеон — різновид гармоніки. Акордеоніст Дмитро Красновський блискуче впорався зі своєю місією, як і співачка Катерина Мись.
А після меси й антракту на сцені запанувало танго Oblivion («Забуття»), далі був карколомний, зі складними підтримками хореографічний цикл із чотирьох танго (Cuatro Estaciones Portenas) «Пори року в Буенос-Айресі». «Пори року» П’яццолли — це не пори року в класичному розумінні (як зміна сезонів). У назві автор зазначає, що йдеться про різні періоди життя мешканця околиці столиці Буенос-Айреса: молодість, поява почуттів, зрада та самотність. На біс виконували Libertango, і глядачі несамовито аплодували Люсіне та Олександру Волошиним, Розалії Барсук, Олександру Марченку, Володимиру Кудлаю, Юлії Друговій, Олександру Доміловському та іншим артистам балету.
Блискучий рівень виконання та досконала хореографія у сполученні з музичною частино, що відповідає тим самим якостям, забезпечать «Вечору в Буенос-Айресі» довге сценічне життя. Людство щоразу у кризові моменти звертається до танго, і це цілком виправдано.
Галина МАР’ЇНА. Фото Олега ВЛАДИМИРСЬКОГО