За гуманизм, за демократию, за гражданское и национальное согласие!
Общественно-политическая газета
Газета «Вечерняя Одесса»
RSS

Культура

Життя та смерть

№77—78 (11421—11422) // 26 сентября 2024 г.
Ярослав Трофимов

Одна за одною відбулися дві прем’єри камерних вистав неофіційних одеських театрів. І так сталося, що кожна з них підіймає дуже важливі філософські питання життя та смерті, земної реальності та потойбіччя.

Камерний формат сприяє довірливому спілкуванню із глядачем, який знаходиться поруч, до нього можна навіть звернутися, відкинувши театральну умовність і прописаний драматургом текст. Саме так робить Євген Баль у своїй моновиставі за Гете «Урок Фауста».

Це вистава-лекція, під час якої відбувається безліч перевтілень, а ще — розповідь про історичних осіб (той самий Фауст був мандрівним алхіміком, астрологом та магом, гастролював замками заможних людей, усіляко їх розважаючи, і є версія, нібито він загинув під час чергового експерименту). Мова йде й про особисте, колись класика німецької літератури й зневіреного у коханні вісімнадцятирічного одеського юнака поєднала любов до життя. Гаслом для Жені став вірш, який у перекладі Миколи Лукаша звучить так: «Як зрозуміть цю долю пречудну? Ми мусим жить — бодай лиш мить одну».

За роки роботи над виставою Євген ознайомився з оригіналом тексту і численними перекладами, в тому числі на польську й англійську, побував у Німеччині в містах, де жив і працював Гете, але не у всіх. Мріє опинитися у Веймарі, сподіваємося, це в нього ще попереду. Євген Баль починав у відомому театральному ліцеї, яким керував талановитий педагог Анатолій Падука (звідти вийшло чимало нині професійних акторів, назвемо Олександра Онищенка, засновника Театру «На Чайній»). Сміючись і сумуючи разом з Фаустом, який став, мабуть, вже альтер-его нашого актора, глядачі відчувають неабияке піднесення. Вистава йде у підземному театрі ТЕО, слідкуйте за афішами.

Олександра Лосева
Олександра Лосева

Не такі променисті враження подарував своїй аудиторії «Театр №7», який показав прем’єру філософської драми з елементами чорної комедії «Непогані люди». Це — перша камерна драма в репертуарі театру за 10 років його існування. Вона поставлена за мотивами п’єси культового американського драматурга, володаря Пулітцеровської премії Кормака МакКарті («Старим тут не місце», «Дорога»). Розмова з глядачем йде жорстка. Як заведено в цьому театрі, ніхто нікуди не поспішає, публіка пересувається будівлею за виконавцями, різні епізоди показують на різних поверхах. І починається все у підвалі, де скривавлений Професор (актор, режисер і очільник «Театру №7» Ярослав Трофимов) сидить у клітці, потерпаючи від агресивної на вигляд жіночки (Олександра Лосева), яка погрожує йому ножем, не цураючись ненормативної лексики.

Драма МакКарті завелика для звичайного театрального прочитання, її довелося скорочувати до трьохгодинної тривалості. Двоє незнайомців знаходяться у підвалі закинутої багатоповерхівки в нью-йоркському Гарлемі за неординарних обставин. Він нібито кинувся під потяг підземки, вона нібито опинилася поруч… Як могла жінка витягти непомітно для всіх здоровенного чолов’ягу з-під вагону, доправити його у підвал, та ще й запхати у клітку? Хіба що в неї є надлюдські можливості…

Євген Баль
Євген Баль

Їм є що розповісти одне одному, і не лише про власні нелегкі долі, а й про війну в Україні, яка примусила засумніватися у доцільності культури в цілому. Але ж кожної миті у різних куточках планети відбуваються бойові дії, так було, на жаль, завжди. А коли тебе особисто це почало торкатися, культура винною раптом стала?

Це могла б сказати жінка-одеситка москвичу-Професору, але не каже, натомість вона повідомить йому багато іншого. Діалог ведеться на підвищених тонах (це «фішка» даного театру), нетерпимо й пристрасно, а з жіночкою не все так просто, ми так і не розгадаємо, хто ж вона насправді: злочинниця чи янгол, який намагається врятувати самогубця? Жінка весь час мінлива, в неї безліч думок та інтересів, емпатії, але, схоже, Професор рішуче налаштований на завершення земного шляху, що б там не казала його співбесідниця. За час вистави актори встигають і полаятися, і подискутувати, і навіть попоїсти, залишивши глядачеві простір для таємниці та сумнівів. Це також цікавий і потрібний досвід.

Марія Гудима. Фото Олега Владимирського



Комментарии
Добавить

Добавить комментарий к статье

Ваше имя: * Электронный адрес: *
Сообщение: *

Нет комментариев
Поиск:
Новости
08/11/2023
Запрошуємо всіх передплатити наші видання на наступний рік, щоб отримувати цікаву та корисну інформацію...
09/10/2024
Джазова дипломатія — так назвав свою поїздку до Естонії, яка відбулася з 19 по 22 вересня, відомий одеський джазовий музикант, піаніст, лауреат редакційного конкурсу пам’яті Б.Ф. Дерев’янко «Люди справи» Олексій Петухов...
09/10/2024
Скликання позачергового засідання виконавчого комітету Одеської міської ради 8 жовтня обумовлено термінами, вказаними у Постанові Кабінету Міністрів України від 13.09.2024 р. №1055 щодо надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на придбання житла для переміщених з прифронтових територій будинків сімейного типу...
09/10/2024
Японія готує до передачі Україні в жовтні генератори, великі трансформатори та інше енергетичне обладнання й габіони для їхнього захисту...
09/10/2024
Володимир Зеленський ввів у дію два пакети санкцій РНБО проти зрадників України та військового виробництва у Росії...
Все новости



Архив номеров
октябрь 2024:
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31


© 2004—2024 «Вечерняя Одесса»   |   Письмо в редакцию
Общественно-политическая региональная газета
Создана Борисом Федоровичем Деревянко 1 июля 1973 года
Использование материалов «Вечерней Одессы» разрешается при условии ссылки на «Вечернюю Одессу». Для Интернет-изданий обязательной является прямая, открытая для поисковых систем, гиперссылка на цитируемую статью. | 0.071