|
|
   |
Останнє десятиліття у нашому суспільстві став дуже популярним такий вид анімації, як аніме. Настільки популярним, що його вже починають транслювати в кінотеатрах України.
Тож що взагалі таке аніме? Аніме — це вид японської анімації, розрахований не лише на дитячу аудиторію, а більше на підліткову чи навіть дорослу. Цей напрям анімації дає велику кількість робочих місць, тому що у світі нараховується більше, ніж 430 студій, які випускають аніме.
Також це дуже велика праця, тому що спочатку створюється манга (японський комікс), а вже потім за її сюжетом випускають аніме. В манзі, як і в аніме, все детально промальовано, кожний куточок заповнений, кожний персонаж має своє призначення. На створення однієї серії аніме витрачають від 1,5—2 мільйонів доларів.
Отже, як впливає аніме на суспільство? Насправді, цей вплив безперечно залежить від самої людини, від його віку, від стосунків з рідними та його оточення. Дитина сприймає аніме, як щось чарівне, вона гадає, що це може існувати насправді, та з кожною новою серією захоплюється все більше і більше. Саме з малого віку прив’язаність має найбільшу силу. Деякі аніме мають сюжет, не розрахований на аудиторію віком до 10—12 років, саме тому батькам слід приділяти багато уваги тому, що дивляться їхні діти, всі аніме мають обмеження за віком.
На підлітків аніме має інший вплив. Воно може їх надихнути на захоплення якимось видом спорту, грою на музичному інструменті тощо. Також багато аніме навчають підлітків не здаватися на половині шляху, завжди доводити справу до кінця, йти за своєю метою, долаючи життєві перешкоди. Іноді аніме допомагає позбавитися самотності у реальному житті, бо у багатьох підлітків немає друзів, чи недостатня підтримка з боку сім’ї, і замість того, щоб потрапити до поганої компанії чи почати зловживати поганими звичками, підліток занурюється у світ аніме.
Таким чином, підлітки можуть знайти схожість в собі зі своїм улюбленим героєм. Ця схожість може бути у поглядах на життя, в образі життя, у поведінці, у деяких звичках тощо. Ця схожість може допомогти людині змінитися, тому що підліток буде зростати разом з улюбленим героєм. Ці зміни можуть бути як позитивні, так і негативні, але це вже залежить від нього самого.
А ось вплив на дорослих є майже мінімальним. Найчастіше дорослі дивляться аніме для розваги, для відпочинку у вільний час. Деякі, звичайно, можуть знайти у цьому натхнення на якісь відкриття, творіння, особливо, якщо це творча людина, таким чином створити щось цікаве для певної групи людей.
Також не потрібно забувати, що є певна кількість людей, найчастіше підлітків, яким не подобається цей вид анімації. Така група людей ділиться на дві підгрупи: люди, які дивляться аніме та відносяться нейтрально, і люди, які не дивляться та ставляться негативно до тих, хто полюбляє його. Саме другий вид є небезпечний для психіки дітей, яким подобається аніме. Тому, що у цьому випадку відбувається булінг. Але це не привід кидати те, що подобається, у цьому разі потрібно пам’ятати, що ніхто не має права зневажати ваші захоплення, ваші хобі. Ніхто не має права нав’язувати вам свою точку зору, якимось чином вас принижувати. Взагалі не варто звертати увагу на таких людей.
Ось що думає з цього приводу шкільний психолог та соціальний педагог ОЗ «Шабівської ЗЗСО І—ІІІ ступеню» Ольга Єльченко: «Мне 38 лет, но я до сих пор помню те эмоции и переживания, которые проживала в детстве вместе с героями любимых аниме-сериалов «Приключения Тома Сойера», «Кенди-Кенди», «Летающий дом». Действительно, аниме — это особый вид мультипликации, где герои имеют нестандартные пропорции тела, лица, яркие эмоции и сверхъестественные способности, что на первый взгляд может показаться нестандартным и пугающим для нашей культуры. Но с точки зрения японской культуры, всё в пределах их восприятия и их мировоззрения.
Любой контент может нести негативное воздействие на подростка. Всё зависит от психического состояния личности, перенесённых травм и устойчивости психики. Лично меня привлекает эмоциональность героев, их уверенность и настойчивость, умение преодолевать все преграды и справляться с любыми трудностями. А разве это плохой пример для подростков? Другое дело, если в аниме включены жестокие сцены, но это уже другая тема, ведь жестокость есть и в других, на первый взгляд, «добрых» мультфильмах «Том и Джерри», «Ну, погоди!». Вот как раз для меня, как ребёнка, эти мультфильмы были жестокими, а аниме самыми искренними и честными.
Да, я фанат аниме! И с уверенностью могу сказать, что аниме оставили положительный след на моей психике, они научили меня проявлять свои эмоции, уверенно идти к поставленным целям. А не это ли главное в процессе взросления подрастающего поколения?».
Марина ХАДЖИОГЛО