|
Шостого жовтня в Стокгольмі було оголошено прізвище лауреата Нобелівської премії з літератури. Її отримала 82-річна французька письменниця Анні Ерно за «хоробрість і клінічну точність, з якою вона розкриває витоки відчуженості та колективні обмеження особистої пам’яті». Також було зазначено, що її роботи безкомпромісні, написані простою мовою, а сама Ерно вірить у визвольну силу літератури. Премію вручать у мерії Стокгольма у річницю смерті Альфреда Нобеля — 10 грудня.
Для українців постать Анні Ерно виявилася маловідомою, хоча українські переклади її творів виходили ще на початку 2000-х, тож давайте знайомитись із письменницею та її творчістю ближче.
Анні Ерно народилася та провела юність у нормандському містечку Івето. Навчалася в університетах у Руані та Бордо. Написала понад 20 книжок. Перший роман «Les Armoires vides» був опублікований у 1974 році. Анні Ерно — професорка літератури, лауреатка низки літературних премій, вона є почесним доктором університету Сержі-Понтуаз.
У своїх творах письменниця осмислює події та ситуації сучасності через автографічні історії, тобто працює у жанрі «автофікшy». Її твори — глибоко особистісні мононологічні романи-відвертості, де послідовно та з різних точок зору розглянуто життя, позначене значними відмінностями щодо статі, мови та класу. Романи Анні Ерно, в яких особисті спогади накладаються на колективну пам’ять покоління, називають справжнім свідченням епохи.
Вона описує соціальний прогрес у житті її батьків («La place, La honte»), власний підлітковий вік («Ce qu’ils disent ou rien»), шлюб («La femme gelеe»), пристрасний роман із чоловіком зі Східної Європи («Passion simple»), аборт («L’еvеnement»), хворобу Альцгеймера («Je ne suis pas sortie de ma nuit») та смерть матері («Une femme»), рак грудей («L’usage de la photo»).
Обидві книги Анні Ерно, що вийшли українською, є у фонді Одеської національної наукової бібліотеки. Вони невеличкі за обсягом та легко читаються. Але, поряд з тим, вони глибокі та особисті, в них читач легко може впізнати себе.
У романах Ерно зображує життя таким, яким воно є, без прикрас, нічого не вигадуючи. Епіграфом до роману «Майдан» письменниця вибрала слова Жана Жене: «Я дозволю собі коментар: писати — це остання надія, коли тебе зрадили».
Вероніка СТЯГАЙЛО. Провідний бібліограф відділу соціокультурної діяльності ОННБ