За гуманизм, за демократию, за гражданское и национальное согласие!
Общественно-политическая газета
Газета «Вечерняя Одесса»
RSS

Экоклуб

Спалювання відходів: чим розплатиться кожна родина, або Як перестати псувати колодязь, з якого п’єш?

№31—32 (11271—11272) // 20 апреля 2023 г.
“Ти просто закладаєш — а природа робить все за тебе — переробляє органічне сміття у поживну суміш”. На фото героїня — Царьова Альона

За оцінками ВООЗ понад 60 тисяч передчасних смертей в Україні тільки за 2009 рік були спричинені забрудненим повітрям. Згідно національних доповідей, Одеса — один з «лідерів» за цим показником. Першість в антирейтингу також посіли Кривий Ріг, Київ, Дніпро, Запоріжжя, Кам’янське, Миколаїв.

А в 2021 році в повітря країни потрапило понад 1,5 мільйона тон забруднюючих речовин... Давайте будемо щирими: майже кожен з нас до цього теж причетний.

Простими словами про глобальне

Липень позаминулого року. Вам теж здалося, що тоді на планеті з’явилися перші ознаки апокаліпсису? Індія, Бельгія, Австрія, Німеччина тонули у воді. Туреччина, Албанія, США, Греція і наш дикий територіальний сусід Росія горіли. А бразильці в своїй сонячній країні побачили сніг.

Це планета так реагує на нашу «турботу» про неї. Якщо спростити, то схема така: спалюємо викопне паливо, яке мільярди років до цього природа недарма ховала глибоко під землею; дістаючи його звідти і використовуючи щодня, підвищуємо концентрацію парникових газів в атмосфері.

«Парниковий ефект — це коли Земля починає поглинати більше енергії, ніж випромінювати. Теплова енергія затримується біля поверхні планети. Це викликає «перегрівання» нижніх шарів та «охолодження» верхніх шарів атмосфери, зменшуючи кількість тепла, що виділяється в космос. Саме це й призводить до локальних та глобальних змін клімату», — пояснює складні речі простою мовою еколог та науковець Максим Сорока.

Про можливі наслідки знає вже кожна дитина: голод, руйнування оселищ, кліматична міграція й дефіцит прісної води. Та як до цього причетна пересічна людина? Крім викопного палива, концентрацію парникових газів підвищує те, що українці роблять двічі на рік: спалення листя й органічних відходів. Уявіть: одна людина в середньому продукує 90–120 кілограмів органіки на власній кухні за рік. Ця цифра, при правильній утилізації недоїдків, могла би дорівнювати 10 кілограмам біогумусу для підживлення ґрунту. Проте люди досі віддають перевагу спалюванню, а не компостуванню.

Про перспективи законодавства

Ще з березня 2021 року держава посилила відповідальність за спалювання відходів. Розведення такого вогнища відтоді коштує грошей. Проте штрафи не налякали громадян, адже місцева влада переважно не слідкує за виконанням закону. Під лозунгом «усі завжди так робили» люди й надалі позбуваються відходів шляхом їх спалення.

На державному рівні це виглядатиме так: згідно закону України «Про управління відходами», вже до 2034 року спалюванню будуть піддаватися тільки ті побутові відходи, що пройшли попереднє оброблення і не можуть бути спрямовані на рециклінг.

«Вечерняя Одесса» дослідила проблематику, і разом з науковцями та експертами пояснимо, до чого призведе людська недбалість. А знайдені нами герої розкажуть, чому не хочуть визнавати власну відповідальність за спалювання. Натомість ми доведемо: правильна утилізація відходів може принести непоганий дохід.

«Всі так роблять, і мій батько, і ще й мій дідусь...»

Пані Юлія живе на Одещині. Вона не бажає називати своє прізвище, бо позбувається відходів, спалюючи їх. Жінка вірить в аргументи, які наводить на власну користь. По-перше, «всі в селі так роблять». Навіть в приватних секторах міста теж задимлено. «Значить, це проблема не тільки села, а й міста», — пояснює вона. — Якщо їм можна спалювати, незважаючи на закони, то чому нам не можна? Невже селяни гірші? — обурюється Юлія.

Продовжуючи серію аргументів, додає: якщо влада не реагує на ці порушення закону, то чому прості люди мають хвилюватися? По-третє, на її думку, шкода від спалювання органіки значно перебільшена...

— Ну хіба оці заводи і фабрики не гірше псують екологію? Вони ж заробляють мільярди, мають і турбуватися про екологію. А ми що, ми прості бідні люди, з нас нема чого спитати, — завершує переконувати пані Юлія. І вже доходячи до власного подвір’я, повертаючись, продовжує: — Ми все життя палили відходи, і батьки палили, і діди, не було в нас ні раку, ні інших смертельних хвороб. Якби ж аж така сильна шкода для організму, ми би не відчули?

*Експертні дослідження встановили: навіть на відстані до 200 метрів від вогнища з опалим листям відбувається значне локальне забруднення атмосферного повітря. А 1 година дихання цим димом за рік скорочує тривалість життя людини на 3 дні. Спалення мокрого листя виділяє ще більше забруднюючих елементів. Таку статистику наводить науковець Максим Сорока.

Більше того, дослідники стверджують: традиція спалювати опале листя зародилася в часи колективізації, під час розвитку садівництва й урбанізації. І це сталося після 60-х років минулого століття. Тож кожен з нас несе персональну відповідальність за знищення відходів в такий спосіб, а значить, за наслідки також.

Наразі через спалення листя та органіки ми отримуємо респіраторні захворювання, алергічні реакції, підвищений ризик виникнення ракових пухлин, додаткові викиди парникових газів, зруйновані кладки і гнізда птахів, пожежі, померлих від задимлення тварин, комах і як кінцевий наслідок — неродючий ґрунт.

Пані Юлію переконали наші аргументи. Проте вона вважає: саме владні структури повинні навести лад у кожній місцині.

— Мені образливо, що я вимушена припинити спалювання, тоді як іншим до цього байдуже. Але припустимо, я погоджуся на це. Куди ж мені дівати сміття? Думаєте, комусь буде діло, що я тонутиму у відходах? Якщо всі навкруги такі розумні, то хай і скажуть, що нам робити?

«Ти просто закладаєш — а природа робить все за тебе — переробляє органічне сміття у поживну суміш»

Пані Альона Царьова— молода мама, яка живе у передмісті Одеси. Вона має власний невеличкий бізнес: вирощує квіти та інші садові рослини й продає їх у соцмережі. Дівчина обожнює експериментувати, шукаючи методи збільшення врожайності без використання хімічних речовин. Природа про все подбала, то ж вибір був очевидним — компостування. Це і є те саме «золоте джерело».

— Я з дитинства любила квіти, щоб зробити їм поживний ґрунт, збирала листя та закладала в компостники, закваски з бур’янів робила. Зараз ми живемо у передмісті, маємо 8 соток землі. І ця земля постійно «працює». До прикладу, раніше врожай картоплі просто збирали два рази на сезон. А зараз збираємо, і відразу висаджуємо на їх місце хризантему «мультифлору», — ділиться найпотаємнішими секретами Альона. — Щоб земля добре «працювала», її треба частувати. По-перше, це екологічно, по-друге — економічно. Наприклад, виноград та інші фрукти йдуть на частування для крупнолистової гортензії — вона полюбляє кисле середовище ґрунту.

За словами Альони, процес компостування не складний. І нікого з родини не довелося до цього привчати. Кожен розуміє: завдяки компостуванню мають щедрий врожай і стабільний дохід.

— Овочеві лушпиння, листя, кролячий і курячий гній закладаємо пластами в компостник. Накриваємо плівкою, і до осені перегортаємо нашу суміш. Восени батько звільняє компостну яму — викидає її вміст в город, і знов наповнює листям та гноєм, залишками гнилих і зіпсованих овочів, фруктів — підкреслює дівчина.

Родина живе в міжлиманні, де земля тверда і не дуже родюча. Якщо її вчасно не полити, вона стає, мов асфальтна дорога. Але саме на цій землі, завдяки компостуванню, їм вдається виростити квіти, які складають основу сімейного доходу.

— Компостування — це збір і переробка органічного сміття в гарний врожай. Я можу похвалитися тим, що всі мої квіти вирощені на «бідному» ґрунті, який ми збагачуємо. Вони пристосовані до умов звичайного саду і не перегодовані добривами, як імпортні у садових центрах та магазинах, — розповідає Альона зі стовідсотковою гордістю в очах. — Це не складний процес, ти просто закладаєш — а природа робить все за тебе: переробляє органічне сміття у поживну суміш. До того ж, в цьому році значно виросли ціни на добрива для рослин, тож це допоможе зберегти сімейний бюджет.

Царьова Альона, Інстаграм: sadochok_v_odessy, власниця квіткової онлайн крамниці.

Органіка в містах: чи можливо вирішити проблему?

Львів прихистив понад 250 тисяч українців, які тікали від смертельних російських ракет. Логічно, що навантаження на комунальну систему зросло і потрібно було шукати шляхи вирішення екологічної драми. І цей вихід знайшовся.

Львів став першим містом поза межами Європейського Союзу, яке приєдналось до проєкту Zero Waste Cities. Мета — мінімізувати кількість відходів. Тож тепер у місті «працює» великий компостний майданчик, куди звозять органічні відходи.

«Перше, що можуть зробити мешканці, аби допомогти нам у нашій роботі, — сумлінно дотримуватись правил компостування і не змішувати органіку з іншими типами відходів. Ще одна проблема, що може виникнути, — своєчасне вивезення відходів. Однак кожному, хто живе у власних чи багатоквартирних будинках, під силу взяти на себе відповідальність за сортування і переробку органіки. А корисний компост ви можете використовувати на своїх присадибних ділянках чи квітниках», — пояснює Ірина Миронова, голова Zero Waste Lviv.

Щоб почати компостувати відходи, треба поставити у затінку великий дерев’яний чи інший ящик, в якому є щілини для проникнення кисню.

*Компост має стояти на землі, щоб до нього мали доступ хробаки та мікроорганізми.

*Грунт поглинатиме так званий «компостний чай» — рідину, що утворюється під час розкладання органіки.

*Дно та стіни ящика має заміняти металева чи інша сітка задля доступу кисню.

Органіка і квартира: як поєднати несумісне?

Компостувати в квартирі — реально. При дотриманні всіх правил не виникне навіть смороду. Головне, обрати правильний компостер, який задовольнить вашу кінцеву мету.

Компостер з бокаші. Це мікроорганізми, які виглядають, як порошок з висівок. З їхньою допомогою органіка не гниє, а ферментується, а тому не має неприємного запаху.

Електричний компостер. Він припікає органіку й робить з неї сухий порошок за короткий час — від 6 годин до 1 дня. Проте коштує дорожче, ніж компостер з бокашами, та не продається в Україні.

Вермікомпостер — це компостер з хробаками. Головний його плюс в тому, що на виході ви отримуєте біогумус — добриво, готове до використання. Його можна змішувати із землею й використовувати для посадки домашніх рослин або додавати в ґрунт. Вермікомпостер можна купити в магазині, а можна зробити самостійно з ящиків.

На жаль, невідомо, скільки людей сьогодні компостують органіку на власній кухні. Бо такої статистики не існує. Проте до цього руху екоактивістів щодня долучаються нові люди, виховуючи власним прикладом покоління людей з новими, здоровими звичками. Вони вмотивовані, адже знають: внаслідок перегнивання органіки на сміттєзвалищах виділяються токсичні та парникові гази, чого можна уникнути лише завдяки компостуванню.

Львівський міський компостер
Львівський міський компостер

Замість висновків

* 1 година дихання димом від спалювання листя скорочує життя на три дні за рік.

* Спалення мокрого листя виділяє ще більше забруднюючих елементів.

* У 2021 році в атмосферу України було викинуто понад 1,5 мільйона тон забруднюючих речовин, або понад 37 кілограмів на людину.

* 1 тонна тліючого листя = 30 кілограмів чадного газу.

Натомість:

* 90–120 кілограмів органічних відходів = 10 кілограмам добрив для ґрунту.

Інна ЯКИМЕНКО



Комментарии
Добавить

Добавить комментарий к статье

Ваше имя: * Электронный адрес: *
Сообщение: *

Нет комментариев
Роботы для окон Hobot
Поиск:
Новости
08/11/2023
Запрошуємо всіх передплатити наші видання на наступний рік, щоб отримувати цікаву та корисну інформацію...
12/06/2024
В Берлине прошла конференция по восстановлению Украины — Ukraine Recovery Conference. В ней принимал участие глава нашего государства Владимир Зеленский...
12/06/2024
Прогноз погоды в Одессе 14—19 июня
12/06/2024
В Хмельницком прошел открытый чемпионат Украины по легкой атлетике среди ветеранов...
12/06/2024
Столица принимала борцовский турнир VI Гимназиады Украины...
Все новости



Архив номеров
июнь 2024:
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30


© 2004—2024 «Вечерняя Одесса»   |   Письмо в редакцию
Общественно-политическая региональная газета
Создана Борисом Федоровичем Деревянко 1 июля 1973 года
Использование материалов «Вечерней Одессы» разрешается при условии ссылки на «Вечернюю Одессу». Для Интернет-изданий обязательной является прямая, открытая для поисковых систем, гиперссылка на цитируемую статью. | 0.035