Днями в Одесі пройшла Ukrainian Danube Conference 2026, про це газета розповіла в номері за 4 червня. Організаторами конференції, під час якої відбулася предметна та професійна дискусія про сьогоднішній та завтрашній день Українського Придунав’я, стали Асоціація «Стратегія ЄС для Дунайського регіону», Альянс відновлення України та Басейнова рада Нижнього Дунаю.

Без перебільшення головним інформаційним повідомленням Ukrainian Danube Conference 2026 стала презентація основних напрямів національного проєкту «Українське Придунав’я», який розрахований до 2035 року.

Зрозуміло, що головною умовою успішної реалізації будь-яких стратегічних планів розвитку є завершення війни. На умовах, які є прийнятними для України. Проте, навіть зараз, в умовах повномасштабних воєнних дій, що тривають п’ятий рік, можна і потрібно формувати порядок денний мирного життя. Про це говорили учасники Ukrainian Danube Conference 2026.

Ну а після форуму ми попросили головного ідейного натхненника конференції президента Асоціації «Стратегія ЄС для Дунайського регіону» Юрія Маслова відповісти на кілька запитань в ексклюзивному інтерв’ю для «Вечірньої Одеси». Почали з узагальнюючого:

— У чому особливість конференції?

— Відповідь очевидна: вперше в історії Одеської області пройшов такий масштабний та авторитетний захід, який був повністю присвячений стратегії розвитку Українського Придунав’я, — каже Юрій Маслов. — Нам вдалося зібрати всіх стейкхолдерів цієї проблематики. Насамперед, це представники міні­стерств центральних органів виконавчої влади, відомств, агенцій, а також представники органів місцевого самоврядування з тих громад, що формують територію Українського Придунав’я. Серед учасників були міжнародні партнери: голова комітету з освіти Палати представників США Тім Волберг та спеціальний представник Держдепартаменту США з питань України Курт Волкер. Вони чудово знають дунайську проблематику, і, що найважливіше, солідарні з нами за багатьма позиціями. Наприклад, наші американські друзі неодноразово були на Дунаї, вони також вважають Придунав’я регіоном, який може показати всій Україні приклад імплементації стандартів Євросоюзу. Дуже багато на конференції було експертів. Ukrainian Danube Conference 2026 дала можливість усім виступити, розповісти один одному про свої плани. Вийшов справжнісінький координаційний форум.

Другий момент. Усі учасники конференції підтримали та зафіксували провідну роль Асоціації «Стратегія ЄС для Дунайського регіону» у консолідації програм для формування єдиного національного проєкту розвитку Українського Придунав’я. Як показала дискусія, перед регіоном сьогодні стоїть багато викликів, поодинці впоратися не вдасться. В Асоціацію давно входять громади Ізма­їльського, Болградського, Білгород-Дністровського районів, ми представляємо їхні інтереси в органах влади, від їхнього імені консолідовано захищаємо інтерес всього Придунав’я.

Наразі Асоціація «Стратегія ЄС для Дунайського регіону» бере на себе функції координатора, який може узагальнити та проаналізувати інтереси громад з метою стратегічного розвитку регіону. Наше завдання — вийти на той пілотний проєкт розвитку Українського Придунав’я, який буде запропоновано обласній владі, парламенту, уряду, президенту.

— Чому, на вашу думку, потрібно приділяти стільки уваги цьому регіону? Особливість географічного розташування? Наявність у Придунав’ї великої кількості субрегіональних проблем, які не вирішувалися десятиліттями?

— Насамперед, а що це — Українське Придунав’я? Це територія між Дунаєм та Дністром, тут компактно проживає понад 550 тисяч населення, І тут перебуває 30 (!) відсотків запасів усієї прісної води країни. Тільки одна ця цифра робить Українське Придунав’я унікальним регіоном.

Так, існує велика проблема: Українське Придунав’я є есклавом. З основною територією країни регіон пов’язують лише дві транспортні артерії, які перебувають під постійними військовими, техногенними та глобальними ризиками.

Але Українське Придунав’я має колосальні можливості у транскордонній співпраці! Маючи у своєму складі цей регіон, Одеська область через Дунай безпосередньо межує з Європейським Союзом. За різними даними, довжина цього кордону становить до 180 кілометрів. І цей прямий кордон дозволяє використовувати регіон Придунав’я як полігон для імплементації таких фундаментальних документів Євросоюзу, як водна рамкова директива ЄС, яка регулює охорону та використання водних ресурсів, екологічна директива ЄС щодо агрохімії, директива ЄС з оцінки та управління ризиками повеней.

Неможливо одразу перенести всі інструменти та стандарти європейського добро­су­сідства на всю країну. Унікальність транскордонного розташування Українського Придунав’я дозволяє використовувати цей регіон як пілотний майданчик, на якому Україна відпрацьовуватиме методологію входження до Євросоюзу.

— Які складові процесу сталого розвитку Українського Придунав’я?

— Перше — господарське використання питної води. Як я вже казав, у регіоні є 30 відсотків запасу стратегічного ресурсу країни. Але половина мешканців Придунав’я не має доступу до якісної питної води. Це — нонсенс. Далі: за різними даними, в регіоні під зрошенням знаходиться близько 25 тисяч гектарів землі. А за даними Світового банку, в Придунав’ї має зрошуватися щонайменше чверть мільйона гектарів.

Друге питання — енергетична безпека. Ми розуміємо, що для Євросоюзу немає альтернативи зеленій енергетиці. Тобто, якщо Україна хоче бути в ЄС, то має повністю сповідувати цю ідеологію: якнайменше спалювати вуглеводні і якомога більше використовувати альтернативні джерела енергії. І у зв’язку з цим Українське Придунав’я, за міжнародними даними, є найблагодатнішим українським регіоном для розміщення сонячних електростанцій. А прісна вода, сонячна та вітрова енергетика разом із полями зі створення зеленого водню можуть стати найпотужнішим драйвером економічного зростання та процвітання краю.

Треба у найкоротший термін вирішувати транспортні проблеми. Серед насущних — будівництво об’їзного мосту через Білгород-Дністровський лиман, щоб «закрити» тему Паланки, та мостового переходу через Дунай. За цим проєктом підготовлено техніко-економічне обґрунтування, воно вже захищене.

У нашій екосистемі знаходиться Басейнова рада Ниж­нього Дунаю при Державному водному агентстві України. Я маю честь очолювати цю структуру. Цей унікальний орган створений у рамках водної рамкової директиви ЄС, він фактично має повноваження як парламент Дунаю.

Найголовніша проблема на сьогодні — Україна втрачає щороку до 40 кубічних кілометрів води. Кілійський рукав Дунаю, який є українським, не доотримує води, тому меліє, а два румунські рукави — Суліна та Святий Георгій — навпаки, мають надлишок води, що теж погано для дельти річки. Виклик для всіх за­цікавлених сторін: акуратно, аргументовано говорити із сусідами, шукати спільні моделі, не порушуючи їхні інтереси, щоб перенаправити воду. Тому що повноводний Кілійський рукав — це джерело для меліорації та транспортного розвитку регіону.

— Сьогодні регіон має уні­кальний історичний шанс — стати послом України в Євросоюзі, — підсумовує президент Асоціації «Стратегія ЄС для Дунайського регіону» Юрій Маслов. — Попереду велика робота. Але зі свого боку ми зробимо все, щоб Українське Придунав’я цим шансом скористалося.

Інтерв’ю вів Олег СУСЛОВ.