Які асоціації у нас виникають зі словом ліс та сад? Відпочинок на природі, трави та квіти, збирання фруктів і ягід, тиша, спів птахів, пікнік та прогулянка. Кожну людину манить на природу якийсь неусвідомлений потяг, там ми наповнюємось енергією і відчуваємо відновлення. То чому ж виникають такі ефекти, і чи можна їх використовувати цілеспрямовано для відновлення здоров’я?

Відпочинок у лікувальних лісах та терапевтичних садах вже став звичною практикою для відновлення психічного здоров’я у країнах Азії та деяких країнах Західної Європи (Словенія, Австрія, Німеччина, Данія).

Лікувальний ліс — це не звичні для нас хащі з галявиною для пікні­ка, а продумана мережа лісових алей, зручних для пересування та роз­міщених у місцях найкращого виду на навколишній пейзаж. Такі алеї зазвичай мають сертифікат якості, який засвідчує оздоровчий вплив. Прогулянка проходить у більшості випадків під керівництвом гіда, під час неї відвідувач отримує практику медитації, творчості, дихальних вправ, або усвідомленого споглядання та занурення у відчуття природи.

Правда ж, відчуваєте різницю з пікніком на краю лісу? Але і це ще не всі відмінності. На шляху алеї (яка має професійну назву «терапевтичної тропи») розміщуються місця для перепочинку та зміни засобів оздоровчого впли­ву. Це може бути бесідка для обідньої перерви та пригощання напоями з місцевих трав, майданчик для короткого сну з ліжниками, місце для прийняття водних процедур (зазвичай ходіння по воді у відкритій водоймі, або теплих ванн для ніг).

Інший вид оздоровчих зелених просторів — це терапевтичні сади. Вони проєктуються під індивідуальні потреби закладу охорони здоров’я (в залежності від профілю лікарні, характеру реабілітації та переважного стану пацієнтів). Наприклад, є спеціальні терапевтичні сади для онкохворих, для людей з хворобою Альцгеймера (спроєктовані для тренування пам’яті через по­стійну зміну пейзажу та декоративних елементів, обладнані для пересування при порушенні ходи), для подолання депресивних станів, сади при опікових центрах, при дитячих відділеннях.

Феномен сприятливого впливу природного простору на людину чудово пояснює гіпотеза біофілії (дослівний переклад — любов до живого). Згідно з нею, людина має вроджену потребу у зв’язку з іншими живими істотами та у контакті з природою. Мозок сприймає природні форми як «рідні», адже еволюційно вони пов’язані із звичним середовищем існування людини. Тому під­свідомо природні краєвиди викликають відчуття безпеки, спокою та затишку.

Крім того, доведено, що перебування у міському просторі потребує постійної інтерпретації потоку ін­формації (спостереження за світлофором та рухом транспорту; інформаційні табло; шумові подразники; соціальні контакти, яких ми не прагнемо). Тому, потрапляючи у природний простір, ми відчуваємо полегшення, а фізичне почуття та психічний стан приходять до норми.

Саме тому природне середовище є ідеальним простором для проведення заходів оздоровлення та реабілітації. У розвинутих країнах лікувальні ліси та терапевтичні сади часто створюються при закладах охорони здоров’я, реабілітаційних центрах, санаторіях. У них проходять оздоровчі сеанси у супроводі спеціаліста чи самостійно. Основна від­мінність таких просторів від звичних лісів та садово-паркових ділянок полягає у спеціальному плануванні, організації супутньої інфраструктури, ретельному підборі рослин та вивченні оздоровчих природних факторів ділянок.

Свого часу поштовхом для розвитку філософії лікувальних лісів та терапевтичних садів у світі стали культурні традиції споглядання природи. Тому батьківщиною концепції цих просторів є Східна Азія — Японія, Китай та Південна Корея. Згодом цю ідею підхопили європейські країни та США, інтегрувавши її у свої системи охорони здоров’я та екотуризму.

Україна має унікальні природні ресурси, наділені високою естетичною цінністю та оздоровчим потенціалом. Щоб зберегти цю природу і ефективно використовувати її для здоров’я людини, нам потрібно навчитися помічати її красу, відчувати атмосферу особливих місць та їхній вплив на душевний стан. Так ми зможемо віднайти власний, унікальний шлях до створення терапевтичних просторів на основі зелених насаджень.

Наталія ВЕРНІГОРОВА.

доктор філософії (економіка), молодший науковий співробітник відділу економічного регулювання природокористування ДУ «Інститут ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України».

Науково-популярна доповідь підготовлена до Дня науки, за проєктом «Інвестиційна привабливість зелених насаджень терапевтичного значення у контексті викликів війни та повоєнного відновлення», № 2025.05/0016, виконана на кошти гранту Президента України на підтримку наукових до­сліджень та розробок для докторів філософії (до 35 років включно), наданого Національним фондом досліджень України.