Виступ Юлії викликав справжню овацію. Пісні, виконані на їдиш (з українськими «вставками»), зал сприймав захоплено. Більшість публіки зі зрозумілих причин мовою євреїв-ашкеназі не володіла, але з ентузіазмом підспівувала співачці. «Знаєте, — ділилася враженнями Юлія Чебанова, — після концерту до мене підійшли люди, які розуміють їдиш, та сказали: «Ви співаєте правильною мовою». Боже мій! Для мене це — взагалі… Якщо достукалася до таких людей, то я на правильному шляху».

— Працюю в Одеському центрі культурних послуг та в центрі творчості «Дивосвіт», — продовжує Юлія. — Співаю одеський репертуар, на їдиш та інших мовах.

— Цю програму готували спе­ціально до Днів єврейської культури у Балті?

— Ні, вона в мене давно, це улюблена моя програма. Сьогодні в моєму репертуарі пісень п’ятнадцять на їдиш, хочу цей репертуар розширити.

— Наскільки мені відомо, ви співаєте і французькою, і італійською, і українською, звичайно…

— Можу співати багатьма мовами, у мене багатий репертуар.

— Але як ви прийшли до співу на їдиш?

— Багато років тому я працювала у ресторані. Там мене помітив один вже немолодий чоловік. Він, як виявилося, щороку приїжджав на День Одеси, був другом Утьосова, передав до Всесвітнього клубу одеситів листування з Леонідом Йосиповичем. Так от, Володимир (на жаль, не пам’ятаю його прізвища), почувши, як я співаю, дав багато порад. Так у моєму репертуарі основними стали одеська та єврейська теми. Ця музика мені близька.

— Яка пісня на їдиш стала для вас першою?

— «Черибім-чирибом». Приспів багато хто співає, а далі слів нiхто не знає. Я ж усі три куплети співаю, плюс, вільний переклад українською зробила.

— Ви володієте мовою?

— Ні, їдиша не знаю. Але відчуваю його. Знайомлюсь із перекладом і вже розумію, як його вимовляти. Не знаю, як це виходить. А то, буває, слухаєш єврейську пісню та відчуваєш — не те. Мені ж тексти на їдиш вчити легше, ніж іспанською, наприклад, або італійською. Добре виходить французькою. Французький шансон, до речі, на мою думку, близький до їдиш.

— А діти, з якими ви працюєте, співають єврейською?

— Вони ще маленькі, співають по-дитячому. Через вік поки не можуть відчути душі пісні. Черибім-чирибом заспівати, викликавши бурхливу реакцію глядачів, легко, а змусити слухачів співпереживати, побачити в їхніх очах відгук — це мистецтво, якому їх навчаю. Нещодавно одна з моїх учениць запропонувала співати разом (як сестри Беррі). Подивимося, що з цього вийде.

— У наш час великою популярністю користуються рок-виконавці. Вас у цю сферу не тягне?

— Я лірична співачка, хоч можу співати все. Багато років тому той самий Володимир, про якого я розповідала, запросив мене до Санкт-Петербурга на конкурс «Весна романсу». Мені присудили другу премію. При цьому прямо сказали: «Першу премію вам дати не можемо, тому що ви з України». Ось яке ставлення було ще багато років до війни. У принципі, рок теж можу співати, але все-таки я більше за лірикою.

— Юліє, а на івриті ви співаєте?

— І на івриті співаю.

— В Ізраїлі бували?

— Ні, ще не встигли запросити (посміхається).

— А куди встигли?

— Багато куди. Сьогодні, до речі, мені запропонували у Балтській синагозі виступати на святах.

— Чи прийняли пропозицію?

— Звісно! Дуже рада. Мені в Балті досі ніхто не знав, а приймали, наче стару добру знайому. І взагалі свято було організоване чудово. Я багато чого для себе дізналася, багато чого навчилася.

Богдан ЗАДУНАЙСЬКИЙ.